Сторінка:Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu/63

Ця сторінка вичитана

Все зволять горобці по гилечках скакати.
Ось тиждень як не був, дивлюсь — кат його ма:
На Вишеньці гостей нема!
Чого лишень вони літати перестали?
Як розібрав, бодай і не казать!
Ох! поти жевжики вчащали,
Поки всі ягоди на Вишні обдзюбали —
Тепер до бідної ніколи не летять.

IX.

БУДЯК ТА КОНОПЛИНОЧКА.

„Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?“
На Коноплиночку в степу Будяк гукав.
— „Да як рости мені? і сам, здоров, ти знаєш,
Що землю у мене з-під корінця забрав.“

————

Бува і чоловік цьому колючці пара;

Людей товче да й жде, щоб хто його кохав!
Я бачив сам таких, і може б показав,
Та цур йому — боюсь: розсержу комисара!…

X.

ВЕРША ТА БОЛОТО.

Рибалонька, митець усе в воді ловити,
Бажаючи піймать в'юнів,
В Болото Вершу засторчив.
Довгенько щось вона там мусіла сидіти.
Язик жіночий є, та нічого робити,
(А зроду, мабуть-то, що не плоха була)
Так лаяти болото почала: