„Оце поганая багнюка! |
У лузі Маківка весною зацвіла,
Промеж других квіток як жаром червоніла;
До неї раз-у-раз літа̀ бджола,
Бабок, метеликів над нею грає сила.
Пройшов день-два, і з неї цвіт опав,
І Маківка осиротіла:
Бжола на иншій квітці сіла,
Ту погань — метелів мов би лихий забрав.
Жартуй, да не глузуй із бідних парубків,
А то мине весна твоїх годів,
Покине і тебе дияволове плем'я.