Ця сторінка вичитана
Другі в опуки то-що грали,
То в дучку булку заганяли,
А далі здумали скакати через тин.
Хлоп'ята там були і прості, і письменні,
І кожний з їх по свойому скакав:
Один летів, як навіжений,
Знай, визвіривсь на тин та біля його й став;
А инший голову, мов той москаль, задравши,
Пряменько витягнувсь та й скочив через тин,
Та як же вдарився об землю, вражий син,
Колошу розідравши!
А виборно̀го хлопченя
Так скаче високо, так здорово літає!
„Воно мале зовсім — од чого ж так скакає?„
Собі подумав я,
Та й придивляться став: аж цеє бісеня,
Як хоче ско̀чить, то аж в землю присідає,
Та й присне разом відтіля!
Як ни крути, а правди нігде діти:
Коли б, як виборного діти,
І другі вміли присідать,
То може б і вони зуміли так скакать.
1840 р.