Сором'язлива вже така…
Що ж? випила із медом трішки:
Не та стала дівка — до хлопців цокоче;
Як ясочки грають Марусині очі.
На неї дивиться Андрій
Та позирає все в віконце
І думає, коли б швидчій
За гору заховалось сонце!…
В вікно він погляне, на дівку моргне,
Вона усміхнеться, плечима здвигне.
Іси собі до очкура,
А в горі їжа на порадить.
І тільки що хіба з добра
На животі тобі завадить.
А вип'єш півкварти — завіна пройшла,
І знову весела твоя голова.
Я маю думку вже таку,
Що краще жить було б на світі,
Як би обідать на-швидку,
А потім до півночі пити.
Давайте ж варену! хай весело буде!
Нехай погуляють хрещенії люде!
1834 р.
Ні, мамо, не можна нелюба любить!
Нещасная доля із нелюбом жить.
Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти!
Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!“
