та знай маха, щоб ішли вечерять. Біля куреня вже стоять ваганки повнісенькі галушок з салом, або, коли в піст, то з таранею. Прийшли хлопці, випили по корячку, сіли, їдять собі галушки, настромлюючи на спички. І пішли росказувать: Семен каже — підкосив деркача; Микита божиться, що накрив був шапкою на яйцях перепелицю, та якось то вискочила; Хтодонт трохи не наступив на зайця… Сміх, регіт, гудуть, як ті бджоли! А святий вечір сходить на землю, і ніч-мати засвічує зірочки на синьому небі…
Або у жнива. Жарко о полудні, сонечко згори так і обливає тебе теплом; пішов би куди, так і ноги не несуть. Овечата лежять собі у холодку; воли тож полягали біля ставка; коні, зібравшись до купи, стоять, понуривши голови, тільки хвостами обганяють оводів. Шпаки — годі вже гулять по степу хмарою: сіли одпочивать біля річки, так і вкрили прездоровенну тополю, аж гилля чорніє. На що дике утя — сторожка птиця, да і те забилось собі між ситняг, завернуло під крильце головку та й куняє на озерці: гойда його вода, мов той цурупалок. Усе одпочива. Підеш собі у сад, ляжеш долі догоричерева під грушею, і рука тобі лежить, і нога лежить, і голова лежить, увесь лежиш; хоть не спиш, а очі закриєш. Так і вмер би лежучи… Тихо-тихо, травиця не шелестить, тільки коли-не-коли задзиж-
