Після закінчення університетських студій не пориває зі своего клясою хліборобів-продуцентів, не деклясується а практично господарює в одідиченім хуторі Русалівських Чагарах на Уманщині, хоч серйозно цікавиться історичною проблематикою. Там створює він свою дорогоцінну бібліотеку, зберігає і накопичує архівні матеріяли, творить документальну базу для сповнення своєї мрії — написання „Історії України” з державницької точки зору. У початках революції 1917 року вся бібліотека й рукописи — результат п'ятнадцятирічної праці — згоріли разом з домом. Селянина Левка Зануду, який у відсутності Липинського оберігав цю бібліотеку від „злих і темних людей”, було вбито. Пам'яті цього селянина Липинський присвячує свою працю: „Україна на переломі” та тепло згадує його в ній і поміщує його фотознимку за титульним листом згаданої праці.
Господарюючи на хуторі й працюючи на землі, Липинський не кидає і творчого пера, з-під якого виходять організовані ним для хліборобів відчити, публіцистичні статті, редаговані ним журнали та історичні праці. У тім періоді Липинський обдаровує українську суспільність своїми історичними розвідками: „Данило Братковський, суспільний діяч і письменник XVII ст.”, „Генерал артилерії Великого Князівства Руського (з архіву Немиричів)”, „Аріянський соймик у Киселині на Волині в маю 1638 р.” Року 1909 появляється його славна праця „Szlachta па Ukrainie, udzial jej w zyciu narodu ukrainskiego na tle jego dziejow”.
Ця книжка бере свій початок з відчиту, читаного Липинським в 1908 році на зібранні уманських дідичів і опісля повтореного ним в Києві і Луцьку.
Саме в тім часі Липинський співредагує тижневик під назвою „Przeglad Krajowy”. Тут, як і в київськім українськім органі „Рада”, Липинський друкує цілу низку своїх статтей. Праця над ними ще жде свого дослідника.
У тому самому часі Липинський пише дві історичні монографії про Михайла Кричевського — козацького полковника, найвидатнішого хмельничанина і „Два моменти з історії пореволюційної України”. У 1912 р. Ли-
