секретарем Липинського. Хоч як тяжко було працювати з хворим Липинським, але свої обовязки він виконував до дрібничок, взагалі ця людина була втіленням обовязковости.
З членів Гетьманського Проводу були тоді в Берліні М. В. Кочубей, О. Ф. Скоропис-Йолтуховський, С. М. Шемет, який виконував обовязки особистого секретаря Пана Гетьмана.
М. В. Кочубей належав до людей великого формату. Він був у близьких стосунках з Липинським, йому, як зазначає сам Липинський, належить ідея клясократії. Я сказав би не лиш ідея, а й деяке оформлення цього питання, наприклад, його соціологічна схема клясової та партійної організації належить до найбільш переконливих, які мені доводилось зустрічати. Я особисто багато виніс з розмов і співпраці з цією винятково розумною людиною.
Але найбільше цікавили мене постаті гетьмана Павла та Липинського. Я знав, що, за існуючим звичаєм, буду представлений їм обом. І от прийшов день, коли мені визначили авдієнцію у Пана Гетьмана. Поїхали ми до Ваннзее з Ігорем Лоським. Він свого часу жив в Австрії разом з Кочубеєм, часто бував у Липинського, який жив поблизу. В Берліні, коли Кочубей став головою Гетьманської Управи, Лоський виконував у нього секретарські обовязки, і з цього титулу бував у Ваннзее. У вищих гетьманських сферах він уже був своєю людиною. Нас вязала тепла і добра дружба, яку обірвала його передчасна смерть.
До того часу мені не доводилось бачити гетьмана Павла. Під час Гетьманщини служив я в Запорізькому корпусі і весь час стояв на охороні північного кордону. Запорізький корпус ні при одному з українських урядів не був фаворизованою частиною. З початку до кінця він виконував виключно бойову службу, і в історію навітніх змагань увійде лицарем без страху і догани. За Гетьманщини в Києві був я лиш раз на короткій відпустці.
З хвилюванням чекав я, як то відбудеться моя перша явдієнція у Гетьмана і про це думав, розглядаючи крізь вікно передпокою передній сад. Я, старий вояк, готовий був заховатись у мишачу нірку. Лоський стояв біля мене. Раптом він тихенько взяв мене за лікоть. Я оглянувся, і в две-
