Як були ми в Подєбрадах, Липинський листувався з Томашівським, і через нього йшли всі його вказівки та важливіші припоручення, лише у випадках куртуазійних ми посилали спільного листа.
Отже свою уяву про Липинського, як людину, я склав посередньо. Уява ця була сувора. Липиньский справді багато вимагав від гетьманця. Іноді його потягнення видавались навіть дрібничкові, але після ближчої аналізи, в них все була логічна повязаність і послідовність. Наприклад, Липинський вимагав абсолютно правильного писання адрес в будь-якій мові. „Щоб Ви сказали про людину, яка недбало напише адресу у французькій мові“, казав він. Колись, подаючи йому адресу з Чехії, Томашівський не поставив був над літерою належного значка. Липинський, як звичайно, перевірив і написав Томашівському досить суворе поучення та це й зобовязав цього листа перечитати нам. Або ще приклад: був у Подєбрадах гурт людей, які хотіли підпорядкуватись Гетьманському Центрові, але ставили свої умови ідеологічного характеру. Липинський не лиш відкинув умови, але зажадав від нас припинити всі ділові стосунки з тією групою. Підстава — такі стосунки можуть розкласти молоду, ще не зміцнену організацію.
Липинський все казав, що гетьманську ідеологію можна або всю прийняти, або всю відкинути, „парцелювати““ її, за його виразом, не можна.
Того часу мені було мало зрозумілим, чому Липинський так сильно настоював на строгому доборі членства та вимагав праці над собою. Але пізніший досвід підтвердив всі його вимоги, кожне слово Липинського, як велику життьову правду.
Багато клопоту для нас молодиків робило питання федерації в 1918 р. Але і до цього питання Липинський підійшов по-своєму, прямо і без крутійства. Він у своїх листах до Томашівського писав, що акту федерації не можна і не треба виправдувати, але також не можна відповідальність за нього класти на гетьмана Павла. Він глибоко аналізував обставини, за яких відбувся цей акт.
Але, наприклад, ідея клясової організації у моїй свідомості уклалась дуже легко і просто. Для мене, хліборобської
