Людовик, стративши охоту до дальшої війни, покинув Казимира; той мусїв також вертати ся з нїчим.
._126.jpg)
По тих невдалих походах, коли ще й Татар литовські князї назад на свій бік перетягли, Казимир уложив з ними перемирє: Галичину полишено за Польщею, Волинь за Любартом. Так ото й не удало ся вирвати Галичину з польських рук, і не вдавало ся вже й потім. Казимир, захопивши Галичину, всіми силами пильнував того, щоб як найбільш ослабити все що стояло против Польщі, а напустити туди як найбільше своїх людей. Він відбирав маєтки і уряди у бояр, які держали ся Любарта, роздавав землї Полякам і ріжним зайдам що приставали до Поляків; накликав до міст Нїмцїв і Поляків, даючи їм всякі права. Боронив здобутої землї всїми силами, мав до помочи Угрів, папу, часом і рицарів німецьких, і Любарт був супроти нього за слабий, щоб видерти від нього Галичину. Боротьба, правда, потягла ся ще цілих тридцять лїт — відновила ся зараз по перемирю знову. Литовські князї докучали Польщі, нападаючи й пустошачи польські землі, напускали й Татар, — але се дїлу помогало мало. Кінець кінцем
