він їм на вічні часи прилучить до Польщі всї свої землї литовські і руські, себто білоруські й українські.
._131-2.jpg)
Значило се, що велике князївство Литовське як осібна держава не мало на далї істнувати, а всї землї, які були під литовськими князями, українські, білоруські й литовські, мали стати від сього часу землями королївства Польського. Так розуміли се і хотїли сього Поляки. Ягайло, сповняючи їх волю, звелїв усїм князям литовським, які сидїли в землях українських і білоруських, аби видали записи, шо вони будуть вірні Ягайлу, його королевій і дїтям та належатимуть до Польського королївства. Тому що князї однаково признавали Ягайла своїм старшим як великого князя литовського, сї обіцянки ніби й не мали для них особливого значіння і вони такі грамоти видали. Та далї князї та бояре зміркували, до чого воно йде — до того, що ними будуть правити й роспоряжати ся краківські пани польські, і се вже їм не подобало ся зовсїм. Тодї задумав скористати з такого їх невдоволення Витовт, син Кейстута, дядька Ягайлового, котрого Ягайло, ставши великим князем, казав звести з сього світу. Двічи вже Витовт підіймав війну на Ягайла, доходячи своєї батьківщини; і нарештї добив ся того, що Ягайло віддав йому в управу і власть все велике князївство Литовське, як свому намісникови. Тепер, користаючи з невдоволення князїв і бояр на претенсії краківських панів, Витовт казав окликати себе королем литовським і став ладити ся до нової боротьби з Ягайлом. Так прийшов би мабудь і кінець унії, тільки стала ся несподівана пригода: Витовт був вибрав ся тодї великим походом в степи, щоб посадити на ханськім престолї свого присяжника, але необережно зарвавши ся, наскочив на сильне татарське військо й страшенно погромило воно його в битві на р. Ворсклї (1399). Ся катастрофа підрізала сили і пляни Витовта і замість повного розірвання з Польщею й Ягайлом стала ся угода (1400 р.): Витовт і Ягайло згодили ся на тім, щоб вел. кн. Литовське зіставало ся осібною державою, під управою свого великого князя, котрим тепер мав бути Витовт, але щоб був він під зверхністю Ягайла і його наступників на престолї польськім. Унїя, значить, не зникала зовсїм, хоч і зовсїм инакше виглядала тепер, нїж тодї як польські пани з Ягайлом укладали собі кревську умову 1385 р. В кн. Литовське все таки зістасало ся в
