толицтво, і т. и. В в. кн. Литовськім так гостро нї він нї Витовт ще не виступали, але ріжні обмеження на православних ішли одно за другим і тут.
._134.jpg)
47. Боротьба за рівноправність (Свитригайлові війни). Українцї й Білорусини, невдоволені такою зміною полїтики, покладали свої надїї на молодшого Ягайлового брата Свитригайла: сей хоч був теж охрещений на католицтво, одначе все приязно тримав ся українських та білоруських князїв та панів. А був він дуже невдоволений, що управу вел. кн. Литовського віддано Витовтови: хотїв, щоб йому віддано велике князївство, та раз-у-раз через се підіймав повстання на Витовта. Білоруське та українське панство — князї та бояре з усїх сил помогали йому, сподїваючи ся, що Свитригайло, ставши великим князем литовським, приверне рівні права православним з католиками. Та Свитригайло при великій рухливости й енергії ані трохи не мав щастя на воєннім полї анї в полїтицї взагалї. Одначе князї й бояре українські й білоруські, невважаючи на се, всюди йшли за ним, накладаючи головами за нього в битвах, складаючи голови під катівський меч, коли викривали ся ріжні потаємні пляни Свитригайлові. В 1409 р. Свитригайло, сидячи на дворі Витовта, зачав потайні зносини з його ворогами, нїмецькими рицарями, але сї зносини викрито і Свитригайла всаджено до вязницї, а двох князїв, через котрих він вів зносини з Нїмцями, стято. Князї зараз же заходили ся, щоб визволити Свитригайла з неволї; тяжко се було, бо Свитригайла тримано потайно й перевожено з місця на місце, щоб не довідали ся й не визволили. Але коли його тримали в Кремінцї, українським князям Дашкови Острозькому і Олексан-
