Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/165

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виникла проблема з вичиткою цієї сторінки


почали тягнути до Москви, се зараз же підняло дух московського правительства. і почули се литовські пани — хоч і не хотїли зміняти своєї полїтики з своїх особистих інтересів.

Ілюстрована історія України 140.jpg
140. Напись н {...} Ягайлонської каплиці в Кракові (памятка українсько-білоруської штуки на королівськім дворі).
"благоізволени {...} ю Бога Отца всемогущаго пописана бысть сия каплиця повеленємъ великодержавного короля пресветлаго Казимира за б {...} и короля польского і великого князя литовского и руського, жомоітского і княжати прускаго пана і дедича інних многихъ {...} аря и его королевоє прҍнаяснҍішеи панеи Єлизаветы іс поколенья цҍсарьскаго внука преназвитяжнҍішего цесаря Жикгім {...} мли Ракуськоє і Чеськоє і Угорьскоі под лҍты нароженья божьего α лҍто ү и о лҍтъ (1470) доконьчали шию каплицю письмо мҍсяца октября въ..."

Особливо се показало ся на пограничній між Литвою і Москвою Чернигівщині. Як ми вже знаємо, північна Чернигівищина була повна маленьких князївств, в тім роді як звичайні панські маєтки. Там сиділи князї з старої чернигівської династії. Вони свого часу добровїльно піддали ся Литві, задержавши за собою право свобідного „відїзду“ — переходу в підданство иньшій державі. Коли зазначила ся зміна внутрішньої політики вел. князївства Литовського, в 1470, ще більше в 1480-х роках, сї князївства почали переходити під московську зверхність. Литовське правительство, затрівоживши ся тим, против умови почало їм тих переходів боронити. Москва почала за се війну, вислала військо. Пограничні землї йому піддавали ся, а вел. князь московський почав в листах до литовського правительства називати себе „государем всеї Руси“. Новий вел. князь литовський, Олександр, шоб якось сю небезпечну справу закінчити, посватав доньку вел. князя московського і завів з ним згоду, відступивши йому тих князїв, шо перейшли, з тим щоб на далї їх уже не приймати з волостями: хто хоче, може сам перейти, але земля його лишаєть ся за попереднєю державою (1494). Але женячка в. кн. Олександра з московською княжною діла не поправила, навпаки ше більші сварки вийшли, з причини ріжниці віри: саме тоді в. кн. Олаксандр, вивівши на митрополїю податливого чоловіка, владику Иосифа, заходив ся коло прилучення своїх православних до католицької церкви, і за сю справу чіпали ся тепер ріжні питання про Олек-