тє, пробували його відірвати від Польщі, і в звязку з сим бачимо в полудневій Галичинї серед української людности нахил в молдавський бік, подібно як в східній Українї в бік московський. Не дурно співали потім довго у нас в Галичинї і в сусїднїх сторонах піснї про воєводу Стефана — як от у старій піснї (записаній і надрукованій одним Чехом 1571 р., так що вона зістала ся найстаршою друкованою українською піснею):
Дунаю, Дунаю, чом смутен течеш?
Ой як мнї, Дунаю, не смутно текти?
На верху Дунаю три роти стоять:
В турецькій ми ротї шаблями ширмують,
В татарській ми ротї стрілками стріляють.
В волоській ми ротї Стефан воєвода... [1]
._c._142.jpg)
Найбільш голосний рух став ся в 1490 р., під проводом Мухи. Видко, що рух справдї був великий, тільки на жаль дуже мало звісний нам в подробицях. Сучасники оповідають, що „якийсь Муха з Волощини“ збунтував Покутє, підняв тутешнїх селян, так що мав з собою девять тисяч збройного війська з тутешнього селянства, і з ними громив маєтности польської шляхти. Не тільки селяне поприставали до нього, але й місцева українська шляхта, як бачимо з одного документу, де згадують ся маєтки, поконфісковані правительством від українських шляхтичів за участь в повстанню Мухи. Підбив він собі землї аж під Галич, і пішов за Днїстер на Рогатин. Польська шляхта була в великім переляку, король скликав всю шляхту з загальний похід, просив помочи від Прусаків. Але зовсїм несподївано „більше божою помічю як людською“, як пише оден сучасний біскуп, місцевій шляхтї польській удало ся несподївано ударити на військо Мухи, коли він переходив Днїстер; в війську його настав великий пополох, почало тїкати, топили одні одних в Днїстрі, і так росполошились, що й Муха му-
- ↑ Стефан разом з Турками і Татарами набігав на Галичину, силкуючи ся захопити Покутє.
