Инодї покійника, ховаючи, посипали червоним порошком (охрою), і той порошок осїдав потім на костях, як тїло згнило; такі могили з червоними, пофарбованими кістками йдуть через усї степи наші, від Кубани до Бесарабії.
Особливо цікаве житє зявляєть ся в нашім краю при самім кінцї неолітичної культури, коли в наші сторони починають заходити з полудневих країв перші металїчні, мідяні вироби. Люде жили в хатках деревляних або плетених з хворосту і вимащених глиною (див. мал. 15), а дуже любували ся в глиняній посудинї всяких дивних форм, розмальованій пишними везерунками, червоними, білими, рудими, ріжно-кольоровими. Аж дивно й неймовірно бачити таку гарну посудину в часах таких давнїх, коли люде, як то кажуть, ще тільки з дикого житя виходили. Але се житє вже далеко відійшло від дикого.