67. Морські походи. Московські смути, богата московська здобич, вербованнє козаків ріжними великопанськими здобичниками до походів у Московщину і нарешті — заходи самого правительства розвинули воєнні сили козаччини до небувалої висоти. По словам Жолкєвского під Смоленськ, коли його облягав король в 1609 р., прийшло З0 тисяч козаків, і потім іще надтягало, а иньший самовидець рахує всеї козаччини, що волочила ся тої зими по Московщинї, більш як 40 тисяч: „запорозьких козаків на ріжних місцях у Москві страшенна сила, рахували їх більше як 40 тисяч і все більше їх прибувало: трохи не з усїм кошем з Запорожа вийшли, а послугу королеви чинили значну“, каже він. Що не вся сила козацька була тодї в Московщинї, се само собою розумієть ся, і ті сорок кілька тисяч „Запорозцїв“ в Московщинї дають нам тільки понятє про величезну масу і силу покозаченої людности в тодїшнїй Українї.
З кінцем 1612 р. смута московська стала притихати, в 1613 р. козацьких і всяких иньших добичників починають з Московщини вигоняти до решти. Величезна маса воєнного козацтва, призвичаєна за стільки лїт до неустанної війни й добичиицтва, шукає собі иньшого поля й кидаєть ся в землї турецькі, волоські, а головно на море. Морські походи, з часта практиковані й перед тим, тепер доходять небувалих розмірів і нечуваної відваги; роки 1613 — 1620 се героїчна доба козацьких морських походів, коли козаки на своїх убогих чайках швендяли по цілому Чорному морю, не даючи спокою Турецькому царству, перед котрим дріжав весь тодїшнїй європейський світ, і до божевіля доводили всевластних султанів турецьких, шо навіть в своїх палатах царгородських не чули себе безпечними від тої убогої козацької голоти.
Тодї ото козаччина наша здобуває собі світову славу своєю незрівняною відвагою і зручністю. Сучасний турецький історик, описуючи морські походи козаків, каже: „можна сміло сказати, що не знайти на цїлім світї людей сміливійших, які меньше дбали б про житє, меньше бояли ся б смерти; люде обізнані з морським дїлом оповідають, що ся голота своєю зручністю й відвагою в морських битвах страшнїйша від усякого иньшого ворога“. А французький посол в Царгородї, що був свідком тих козацьких походів, не знаходить слів похвали козацькій хоробрости та радить свому правительству не пожалувати яких
