школи, славний автор українського словаря Беринда, що працював у Балабанів при друкарнї і з нею разом мабуть перекочував до Київа — і богато иньших. Будучи першою особою в православних кругах київських, Плетеницький мав змогу приміщувати своїх учених земляків не тільки в Печерськім монастирі, а і на ріжних иньших духовних позиціях Київа. Разом з сим кружком однодумцїв, маючи добру заручку у свого земляка і однодумця Сагайдачного, що в тім часї виступає на чолї козацького війська, зачинає Плетеницький в тих роках 1615–6 ширшу культурну і орґанїзаційну роботу — саме тодї як Сагайдачний вийшов на гетьманство, може і не перший вже раз.
Разом з тим, як засновувала ся друкарня печерська, завязувало ся брацтво в Київі. Гальшка Гулевичівна, богата шляхтянка київська, жінка маршала мозирського Стефана Лозки, записала свій ґрунт у Київі на Подолї, де скупляло ся житє київське (бо Старий Город стояв майже пусто). Призначала його на просвітні завдання: на заснованнє монастиря, при нїм школи „для дїтей шляхетських і міських“, „гостинницї для странників віри православної“. Слїдом засновано брацтво, котре мало зайняти ся здїйсненнєм тих плянів: його „упис“ (уставу) списано з кінцем 1615 року, і в нього вписало ся „безчисленно“ народу всякого стану, з місцевого духовенства (перед усім з того кружка Плетеницького, що був певно властивим провідником того дїла), також з україн-
