ської шляхти і міщанства. Вписав ся в се брацтво і гетьман Сагайдачний з усїм військом козацьким; тим способом приймало військо нове брацтво й його культурні заходи під свою опіку і прибирало собі право скрізь і всюди виступати його заступником і покровителем. Маючи такого оборонця на місцї, українське громадянство київське не журило ся нїякими властями й сміло й енерґічно розвинуло свою культурну роботу, що сю глуху дїру, якою перед тим був Київ, раптом зробило центром національного українського житя.
Новозасноване брацтво зараз же зєднало ся з фундацією Гулевичівни і на пожертвованім нею ґрунтї заснувало брацький монастир Богоявлення і при нїм зараз же заложило брацьку школу Борецький, бувший дідаскал львівський, став її першим ректором і поїхав зараз до Львова закупити книжок ї всього потрібного для школи; мабуть тогож року (1617) почато й науку. Печерська друкарня, відложивши всяку иньшу роботу, спішно випустила часословець, першу тодїшню учебну книгу — „аби вдоволити потребі шкільній в православнім городі Київі“, як пише в передмові Плетеницький. Школу ведено за прикладом львівської: про науку в грамотї патр. Теофана читаємо, що вчили тут „грецько-словянського і латино-польського письма“. Одною з перших книжок закуплених для науки тутешньої була грецько-словянська граматика видана львівським брацтвом і взята Борецьким на борг у львівських братчиків. Завдяки помочи київських духовних кругів і шляхецтва та вишколеним уже силам галицьким (львівським) нова київська школа стала від разу сильно. З віршів на похорон Сагайдачного, що читали ся учениками її в р. 1622, бачимо, що вчили ся тут головно дїти міщан київських, київських духовних, також і українських шляхтичів.
Жваво працювала і нова друкарня. Перед тим на Українї перше місце займала друкарня острозька; за рр. 1580–1606 вона видала більше книжок нїж які небудь українські друкарнї. Але як умер старий князь Острозький (1608) і Острог перейшов в руки його сина ка-
