ти ся, тільки щоб видали Павлюка, Томиленка, Скидана; Кисїль та иньші поручили ся словом своїм, що їм нїчого лихого не буде, і реєстровці не втерпіли, видали Павлюка і Томиленка. Скидан з Гунею були в Чигринї; зачувши се, що дїєть ся, подали ся відти на Запороже. Тимчасовим старшиною Потоцкий настановив Іляша Караімовича; козаки мусїли підписати заяву, що вони будуть сповняти роспорядження Потоцкого, своєвільників з Запорожа виженуть, попалять човни. Сю заяву між иньшими, підписав також і Богдан Хмельницький яко писар військовий — вперше ми його тут стрічаємо між козачою старшиною.
Приборкавши отак козаків, Потоцкий поручив реєстровцям, щоб зробили тепер порядок на Запорожу, сам же заходив ся пострашити людей на Україні — пройшов на Київ, Переяслав, Нїжин, караючи людей, замішаних в повстаннє: вбивав на палю й иньші нелюдські муки завдавав. Потім розложив для постраху військо польське по всїй Україні лівобічній і правобічній.
Никли трави жалощами, гнулось древо з туги:
Дознавали наші предки тяжкої наруги.
Кого били-потопили в глибокій Росаві.
А кого судом судили в далекій Варшаві.
Осудили недобитків на великі муки:
Розійшли ся по Вкраінї каліки безрукі
Огласили із Варшави: „дивїте ся, люде!
Хто вставатиме на шляхту, то всім теє буде“
Нехай буде, нехай буде, коли божа воля.
Щоб росла в боях крівавих українська доля.
Нехай знають на всім світї, як ми погибали,
І гинучи, свою правду кровлю записали!
Записали — прочитають неписьменні люде,
Що до суду із шляхетством згоди в нас не буде
Поки Рось зоветь ся Россю, Днїпро в море ллєть ся.
Поти серце українське з панським не зживеть ся.
77. Острянинова війна і пригнетеннє козаччини. Придавив Потоцкий козаччину на волости, але на Запорожу не здужав задавити: там далі збирав ся козацький нарід. Ватаги Кизима і Скидана, уступивши ся перед реєстровими, громадили ся там. Коли полк реєстрових прийшов був робити порядок на Запорожу з поручення Потоцкого, під проводом Караімовича, Гуня, що був старшим на Запорожу, не тільки не піддав ся, а ще й реєстрові з Караімовичевого війська почали переходити до нього, так що той скоріш подав ся назад на волость.
Запороже чекало тільки весни, щоб підняти ся наново та нагородити собі програну війну, і завчасу розіслало своїх людей — підій-
