Черкаський, Канївський, Корсунський, Білоцерківський, Уманський, Браславський, Кальницький і Київський, а на лївім боцї сїм: Переяславський, Кропивенський, Миргородський, Полтавський, Прилуцький, Нїженський і Чернигівський, Полки подїляли ся на сотнї, але неоднаково: в иньшім полку не було і десяти сотень, а в иншім до двадцяти, і число козаків було в них нерівне: в реєстрі 1649 р. в одних сотнях бачимо козаків по двіста і по триста, в иньших по кількадесять тільки. Полковник був начальником свого полкового округа; полкова старшина: полковий обозний, судя, осаули, писар — радила при полковнику у всіх ділах свого полку; сотник правив своїм сотенним, округом, козацькими громадами завідували отамани. Властиво військові власти мали начальство тільки над козацькою людністю, але на дїлї до них перейшла вдасть загальна, над усею людністю, тільки значнїйші міста та маєтки церковні і панські були в меньшій залежности від них, а підлягали просто гетьманови (але маєтків панських з початку було дуже мало, бо їх народне повстаннє покасувало).
Взагалї вїйськовий устрій хоч нїби то належав до самого тільки козацького стану, до одного тільки війська, уже за десятилїтнє панованнє Хмельницького прийняв характер краєвого правительства. Се не зразу зрозуміли, але на дїлї уложило ся так дуже скоро. Переговорюючи з Москвою, Хмельницький по давнїй памяти говорив, що військо буде правити ся по своїм порядком, а московське правительство може на себе прийняти те що давнїйше належало до правительства польського. Але коли московське правительство почало присилати своїх воєвод і хотіло на себе збирати доходи з некозацької людности та правити нею від себе — козацька старшина, привикши за сей час правити нероздільно, почула, що властиво для чужої, иньшої управи вже нема місця — вона б нарушала значінне і силу козаччини. Гетьман став володарем краю, головою правительства українського, і все що було на Українї мусїло йому підлягати. Але гетьман був головою військової органїзації, значить і її областні представники — полковники повинні були мати значінне власти загальної, всенародньої. Військовий штаб гетьмана. займає місце кабінета міністрів, правительства українського. Генеральна старшина: обозний, судя. осаул, писар, що звуть ся генеральними для відміни від таких же чинів полкових, — стає радою міністрів при гетьманї і рішає у всїх справах загальних, полїтичних. Рада старшинська — генеральної старшини і полковників і військова рада загальна збирають ся в важнійших справах і рішають про долю краю.
Козацька старшина і громадянство українське чуло пильну потребу такої автономної, загальної, всенародної (всесословної) організації і отся військова козацька органїзація сповняла її ролю; але сой
