Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/369

From Вікіджерела
Jump to navigation Jump to search
Ця сторінка вичитана


ні, але на се московське правительство не пристало: треба було випрошувати, кождий раз осібно, а значить — і вислугувати ся.

Низша старшина, яка не могла вихвалити ся заслугами перед царським правительством, розширяла свої займанщини скуплею, то значить купувала від селян і козаків їх землі за дурничку, користаючи з тїсних часів, або й докучивши наперед та попросту змусивши до продажі, так що часто одно тільки слово було, шо се була купля, а покривало ся нею чисте насильство. А що козакам їх земель продавати не позволяло ся, то переводили козаків в підданство часом також против їх волї. Особливо все се почало робити ся вже пізнїй ше, після Мазепиних часів, як не стало свобідних земель.

290. Підписи генеральної старшини на присяжнім листі 1682 р. (Домонтовича, Прокоповича, Мазепи й ин).

Всїми тими способами в руках старшини зібрала ся величезна маса земель. Справдї, не стало бідному козаку нетязї й коня попасти, як скаржила ся дума. А тим часом неспокої й війни протягом шістдесятих і сїмдесятих років гнали ще масу нового народу з правого боку до Гетьманщини. Нарід сей, не знаходячи свобідних земель, мусїв осїдати на землях панських, церковних, старшинських і — приймати на себе ріжні обовязки данні і роботні, панщинні для свого „пана“. З початку називають їх скромнїйшою назвою „підсусїдків“, але далї в повну силу входить звичайне „підданство“.

Вже за Самойловича старшина без церемонїї говорить про підданські обовязки людей, що сидїли на їх землях, і ті обовязки, які накладала на новоселих, починає вона перекладати на давнїх осадників, що сидїли на своїх землях, а дістали ся разом з маєтками на власність, чи в державу при якімсь урядї (такі маєтки, що звязані були з якимись урядами, звали ся ранговими). Для того насамперед пильнує загородити дорогу селянам до козацтва — точнїсенько як польські пани