Петербурга з иньшою головнїйшою старшиною, а щоб на Українї меньше було взагалї старшини і козацтва під сю пору, наказав вивести військо козацьке на полудневу границю — мовляв стерегти Україну від Татар.
В Петербурзї Полуботок з старшиною подали цареви прошеннє, щоб Українї повернено старі права. Посилали ся на те, що по статям Богдана Хмельницького ніхто не має мішати ся до козацького суду, а тепер великоросийська колєґія мішаєть ся в судові справи, приймає скарги і таке иньше. Але разом з сим наспіло прошеннє з Стародубського полку, де просили завести московський суд і полковником дати Великороса. Полуботок казав, що се прошеннє підстроїв Велямінов — щоб против домагань старшини правительство могло покликати ся на бажання української людности і касувати далї українські порядки. Цар, одержавши прошеннє, вислав на Україну свого довіреного чоловіка, Румянцева, щоб він розпитав ся між козацтвом, чого вони хочуть — чи давнїх порядків українських, як Полуботок з старшиною, чи порядків московських, як Стародубівцї, а заразом щоб зібрав відомости про кривди людям від старшини.
Полуботок, довідавши сія про се, зрозумів добре, до чого воно прямує і чим може скінчити ся. Румянцев з Веляміновим легко могли добути від людей такі відповіди яких їм було треба, особливо, що Україна зістала ся без старшини і не було кому запобігти тому. Перед грізним московським начальством люде здебільшого відповідали б так, як їм відповіди піддавали, значить богато зібрало ся б голосів за заведеннє московських порядків на Українї — ще як би до того подавала ся надїя, що людям повернуть землї забрані старшиною. Не можучи сам виїхати з Петербурга. Полуботок післав від себе людей на Україну з наукою, як поводити ся при тій ревізії старшинських кривд,
