після того умер і цар Петро. Так оповідали на Українї, і по старих домах українських дуже часто можна було стрінути портрет Полуботка і під ним підписані слова „з мови, що Полуботок говорив цареви Петрови“: „Вступаючись за отчизну, я не боюсь нї кандалїв нї тюрми, і для мене лучче найгіршою смертю умерти, як дивитись на повшехну гибель моїх земляків“. Одначе Полуботок на сих портретах не подобає на дїйсний портрет Павла Полуботка: малюєть ся він тут далеко старшим, тож думають, що на сих портретах представлений його батько Леонтий, котрого помилкою помішали з його сином Павлом.
100. Відновленнє гетьманства і гетьман Апостол. Україна зістала ся безбороню в руках колєґії й Велямінова. Визначнїйші старшини сидїли в вязницях в Петербурзї, всї иньші присїли з страху від царського гнїву і кар і не насміляли ся піднести голосу против всесильного Велямінова, а ріжні підлизи прислужувались йому, помагаючи заводити московські порядки на Українї. В Стародубський полк полковником призначено майора Кокошкіна, в Чернигівський теж Великороса Боґданова. Україну наповнено великоруським військом: в декотрих полках стояло по цїлому полку, в декотрих по половинї і більше. Все се військо против всяких прав утримувало ся от уже другий десяток лїт коштом української людности, і колєґія накладала на удержанне московських військ все нові й нові податки і побори. Так напр. в 1722 р. вона зібрала 45 тис. рублїв податків і 17 тис. мір муки для московських військ, а в 1724 вже 140 тис. рублів і 40 тис. мір муки. І разом з тим далї нищило ся козацтво всякими роботами: так в 1723 р. вислано 10 тис. козаків над Каспийське море, на р. Сулак, будувати кріпость св. Хреста, в 1724 р. їх велено вернути, але на їх місце вислано свіжий віддїл козаків, теж десять тисяч, і так далї…
Страшенна руїна нависла над Україною і люде вже не знали,
