тельству мішати ся в українські справи та ламати українського устрою. А в відносинах своїх до росийського правительства, показуючи йому всяку охоту і вірність, вів до повернення старих прав, стверджених статями Богдана Хмельницького.
При нагоді коронації молодого царя, на початку 1727 р. виїхав Апостол з старшиною і пробув при дворі більше як півроку, запобігаючи ласки царської й ріжних впливових на царськім дворі людей для можливого привернення української автономії до давнїйших прав. Наслїдком сих заходїв були „рішительні пункти“ постановлені царем і його тайною радою на подані гетьманом прошення в серпнї 1727 р. Не привертаючи Україну до статей Хмельницького вповнї, вони все таки дещо попускали з дотеперішньої полїтики, признавали деякі права українські бодай загально і подавали надїю в будуччинї на дїлї дещо з того здїйснити. Дуже важні обмеження української автономії зіставали ся все таки й на далї. Так напр. признано право свобідного вибору гетьмана — одначе не инакше як за царським дозволом. Право вибору старшини зіставлено за військом, але на дїлї тільки щодо низших урядів: так сотників мають вибирати сотенні козаки і вибравши кількох кандидатів, давати їх на затвердженнє гетьманови, полкову старшину має вибирати полкова старшина з сотниками і значними козаками і подавати на затвердженнє гетьманови; але кандидатів на полковників і ґенеральну старшину мали подавати на затвердженнє цареви. Суд український затверджено по статям Хмельницького — але з тим щоб далї в ґенеральному судї було три члени українські, а три Великороси, — хоч се зовсїм не згідне було з статями Хмельницького; і так дальше.
Найгірше було, що і се все випрошувало ся, викланювало ся і так як дане було з ласки, могло бути каждої хвилї назад відібране — як і справдї відібране було дуже скоро. Але що ж було робити, коли не чуло ся сили бороти ся, доходити свого права. Попереднї подїї показали повну недостачу відпорної сили у українського громадянства — і Апостол вважав своїм обовязком гетьманським кланяти ся, просити і буквально — чолом бити за ласку цареви.
На підставі тих рішительних пунктів переведено вибір нових кандидатів на українські уряди і заповнено вакансії в українській управі. Далї, вибрано осібну комісію з українських юристів, яка мала зібрати в одно закони і права українські і виробити таким чином український „свод законів“. Щоб зробити кінець розхапуванню військових і козачих земель, переведено ревізію прав на землю всеї старшини. Упорядковано на нових основах полкові канцелярії, де збирали ся справи полкової управи. В 1730 роцї видано дуже важну науку судам, в тім
