дусї як заходив ся Полуботок: всї суди від сїльських і сотенних почавши до військового мали судити ся не одним судєю, а з товаришами, колєґіяльно, і вказано порядок апеляції — обжаловання судових рішень: з судів сотенних в полкові, а з полкових в генеральний військовий; сей ґенеральний суд мав бути судом тільки апеляційним: вчинати в нїм справ не можна було.
Важною подїєю було також поверненнє Запорожцїв. Я згадував уже (гл. 97), що відчуженнє від України під турецькою зверхністю уїло ся Сїчовикам дуже скоро і вони почали просити ся, щоб росийське правительство прийняло їх назад. Гордїєнко і Орлик стримували їх, як могли, але по смерти Годїєнка тим сильнїше зачали вони просити ся на Україну. Росийське правительство одначе не вважало можливим їх прийняти назад, поки стояла згода з Туреччиною, щоб не нарушити трактату, яким Запорозцїв признано турецькими підданими; але обіцяло їх прийняти, як тільки піде до війни з Туреччиною: росийському війську на випадок такої війни було дуже важно мати Запорожцїв по своїй сторонї. На війну ж зачало заносити ся вже з кінця 1720-х років і поверненнє Запорожцїв стало справою найблизшого часу. В 1733 р., коли почало ся безкоролївє в Польщі, війна була прінціпіально рішена, і лїтом того року Запорожцям післано царську грамоту, що їх приймають назад під росийську зверхність, але коли перейти — про те обіцяно дати знати. Одначе далї чекати Запорожцям не можна було, бо хан кликав їх в похід у Польщу. Тому на початку 1734 р. вони вийшли з Алешок і перейшли на Запороже, на Базавлук. Потім в Лубнях постановлено з запорозькими делєґатами статї, на яких Запороже вертало ся під Росію: жити їм на старих місцях, як жили до 1709 р., і свобідно промишляти; правити ся своєю старшиною, підлягаючи безпосередно головному начальнику росийських військ на Українї; стерегти границь, а за службу свою діставити від росийського правительства що року 20 тис. рублів. По сїм Запорожцї зложили присягу царицї. Було їх тодї всїх понад 7000 чоловіка.
Так були похоронені останнї пережитки Мазепиного повстання на Українї. Тільки невгомонний Орлик, користаючи з нових заворушень:
