кої війни крім того що Україна кілька лїт несла її тяготу, утримуючи армію на кватирах, постачаючи провіант і фураж дачею, а ще більше — забираннєм силоміць на підводи коней і волів від усякого стану людеіі, — ще брано з неї всякі побори: волами і кіньми до кількасот тисяч і всякими иньшими для армії потрібними річами — на рахунок пізнійшої заплати, по квіткам або й без квітків. Так теж і під час нинїшньої пруської війни забрано волів і коней. А крім того як попереднїх років, так і тепер Україна утримує провіантом і фуражом кілька полків на рахунок будучої заплати. Але за все вище писане, окрім деякої суми, заплаченої за волів і коней, забраних під час турецької війни, нїколи заплати не було, — і через се всї загалом обивателі українські, а особливо козаки й мужики прийшли до крайньої нужди і бідности“.
Такі обставини викликали велике невдоволеннє, горячі бажання повороту до гетьманської управи — і велику радість, коли сей поворот став можливим. Закінченнє тяжкої турецької війни (1740) кількома місяцями тільки випередило смерть царицї Анни. По недовгім регентстві другої Анни в осени 1741 р. став ся переворот і на царськім престолї, скинувши регентку, засїла донька Петра I Єлисавета. Се принесло зміну росийської полїтики що до України. Хоч Єлисавета вважала себе вірною ученицею свого батька в полїтицї, але в відносинах до України особисті симпатії змушували її до більшої поблажливости. Ще бувши простою вел. княжною, позбавленою всяких впливів і значіння, вона закохала ся в гарнім двірськім співаку Олексію Розумовськім. Він був син реєстрового козака з села Лемешів з Чернигівщини (теперішнього Козелецького повіту), мав гарний голос, співав у церкві, потім був післаний до Петербурга, до царського хору. Тут впав він в око царівнї, котра зробила його управителем одного свого маєтку, ставши царицею обвінчала ся з ним потайки і до самої своєї смерти мала в ласках, зробивши фельдмаршалом і ґрафом римського цісарства. Хоч неучений і не визначний здібностями, Олекса Розумовський був чоловік з тактом, при тім добрий і щирий; він умів добре знайти ся на такім незвичайнім становищі, в полїтику не мішав ся, але вірний зістав ся своїй українській отчинї і здобув для неї симпатиї цариці. Зпочатку Українцям дано тільки деякі дрібні полекші,але в принціпі рішено було відновленнє гетьманства і приверненнє иньших українських порядків. В р. 1744 нова цариця приїхала в Київ, оглядала його святощі і відповідаючи на радістні привитання громадянства, заявляла свою прихильність і ласку українському народови. Прихильний настрій царицї до української справи, розумієть ся, був звісний старшині, і сї обопільні заяви прихильности і довіря приготовляли ґрунт для нового напряму української полїтики. Запевнені в приязнім на-
