Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/421

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


ків. В 1735 р. правительство віддїлило зпоміж козаків для дїйсно військової служби 30 тис. „виборних“ заможнїйших, подїливши їх пропорціонально по полкам, а решту призначило в „подпоможчики“ виборним (пізнїйше одначе так обернуло ся, що навпаки сї підпоможчики служили службу коштом заможнїйших виборних).

327. Панський будинок XVIII в.: хата поставлена полковником Гнатом Ґалаганом 1721 року.

Головна власть в полку належала полковникови. Хоч в кождім полку була подібна полкова старшина як в цїлім війську, але вона не мала в правлїнню особливого значіння, і взагалі в XVIII віцї власть і сила полковників незвичайно зросла. З того часу як московське правительство взяло в свої руки іменованнє полковників і заборонило гетьманови скидати їх без волї царської, значіннє полковників дуже підняло ся, і гетьман з ґенеральною старшиною не мали великої сили над ними. З другого боку стратило всяке значіннє в і полковій управі, так само як і в військовій, рядове козацтво. Самопорядкуваннє зістало ся тільки в громадах козачих. Навіть сотників полковники звичайно визначали своєю властю, а хоч по закону сотників, чи кандидатів на сотника нїби то мала виберати сама сотня, та се робили вже не сотенні козаки, а сотенна старшина — як що такі вибори робили ся.

Таким чином од козацького самопорядкування не зістало ся майже нїчого, і на скільки зістало ся ще взагалї самопорядкуваннє. В справах, які виходили за межі громади, то було воно старшинське — лежало в руках старшинських родів, що під назвою товаришів бунчукових, значкових і значних військових сотворили привілєґіовану дїдичну (наслїдственну) верству — „шляхецтво“, як вони себе називали, і все правлїннє гетьманське XVIII віку має характер панський, аристократичний (старшинський).

В повній залежности від нього стояли міщанські громади. Меньші, так звані ратушні — підлягали просто полковій і навіть сотенній управі; більші, так звані маґістратські — такі що мали повний маґістрат, управу нїмецького права, — мали бути незалежні не тільки від полковників, а навіть, самому гетьману тільки в деяких справах підлягати (таких городів в серединї XVIII в. рахують десять). Але й сими в XVIII віцї розпоряджали ся полковники досить самовільно. Духовенство,