роспорядженнями, часто суперечними і безтолковими, заплутували до решти українську управу.
В центральнім правлїнню цїлої Гетьманщини з початку сформували ся два зверхнї уряди, оден — військова або ґенеральна канцелярія другий — ґенеральний суд. Військова канцелярія завідувала справами військовими і загальними, на чолї її стояв військовий (ґенеральний) писар. По смерти Апостола вона обєднала ся з правящою колєґією, як вищий уряд, під назвою ґенеральної військової канцелярії. Військовий суд судив ґенеральний судя, з початку сам оден, а потім, як знаємо, зроблено сей суд колєґіальним: придано судї засїдателїв, і так став ся пізнїйший ґенераляний суд. При поставленню на гетьманстві Апостола віддїлено було в осібну управу ще скарб військовий визначивши до того двох підскарбіїв; рахунки вела осібна скарбова канцелярія і при нїй рід державного контроля: комісія рахункова (счетная). Нарештї була ще осібна артилєрийська канцелярія, під начальством обозного: вона завідувала військовою арматою і призначеними на те маєтностями і доходами.
Рада військова перестала збирати ся уже з часів Самойловича і деяка память про неї зіставала ся тільки при виборі гетьмана, і то тільки для прикраси. Всякі важнїйші справи рішала рада старшини, скликувана гетьманом; справи звичайнїйші або пильнїйші — рада гетьманська з ґенеральною старшиною і полковниками.
Після того як правобічна Україна одійшла до Польщі, Гетьманщина подїляла ся на десять полків: Стародубський, Чернигівський, Київський, Нїжинський, Прилуцький, Переяславський, Лубенський, Гадяцький, Миргородський і Полтавський. Полки і тепер були дуже не однакові що до величини, людности та числа козаків, яке значило ся в них. Так напр. в 1723 р. в Нїжинськім полку було 8 сотень і в них без малого 10 тис. козаків (6566 конних і 3379 піших), в Київськім 8 сотень і в них не сповна 3 тис. козаків (1657 кінних і 1269 піших). Всього в десяти полках було тодї 114 сотень і близько 50 тис. коза-
