лова і радила не держати при собі Теплова і не слухати, але той не послухав і від того пропав.
На Україні Розумовський нудив ся, проживав частїйше в Петербурзї; держав себе не як товариш української старшини, а немов якийсь володар з божої ласки, і завів у своїй глухівській резиденції двір на взірець двору петербурського. В справи українські не дуже мішав ся, і Україною правила старшина по своїй волї, зносячи ся безпосереднє з сенатом і росийським правительством. З огляду на впливи і значіннє Розумовського в правительственних кругах, ріжне росийське воєнне і иньше начальство не важилось мішати ся і командувати на Українї по давньому. Клопіт був тільки через Запороже: все виникали на Сїчовиків скарги, то з приводу нової лїнїї кріпостей, що захопила старі запорозькі землї, то з приводу нападів Запорожцїв на землї кримські, турецькі і польські, і з Петербурга раз-у-раз наказували гетьманови тримати Сїч в порядку, а в дїйсности се було, розумієть ся, неможливо, і приготовляло Сїчи гіркий кінець. Поза тим українське житє під охороною царської ласки до останнього гетьмана текло досить спокійно, старшина мала змогу упорядковати устрій і відносини українські по мисли своїй: те що зроблене було нею за сей час, пережило потім і скасованнє гетьманства, а в дечім дожило і до наших часів. В сїм вага сих часів останнього українського гетьмана, хоч який не цїкавий був він сам своєю особою.
103. Устрій і суспільні відносини Гетьманщини. З попереднього ми знаємо в головнїйшим, як формував ся устрій української Гетьманщини (див. особлмво гл. 83). Військовий поділ на полки й сотнї з часом осїв на землю, став подїлом на округи полкові й сотенні, а потім як скасовано польський устрій, сей військовий козацький устрій, зайнявши його місце, почав переходити в загальну управу, адмінїстрацію. Не так легко одначе було сьому військовому устроєви, приладженому більше до воєнної мобілізації, нїж до адміністрації, перейти в систему такого загального, общеземського правлїння. Коло сього треба було богато попрацювати, і кращі представники української старшини працювали над сїм щиро — але бачили ми, які трудности стрічали вони в тім з боку росийського правительства, що замишляло зовсїм скасувати автономний український устрій, посилаючи ся на його непорядки, а зовсїм не бажало його упорядковання. Полуботок згинув через сї свої заходи; Апостол в коротке своє правлїннє встиг тільки дещо зробити в сїм напрямі, а потім наступили тяжкі часи великоруського правлїння, коли нові власти і ріжні постороннї великоруські начальства, воєнні і адмінїстративні, своїми мішаннями й
