потайки, визначати на владицтво людей прихильних унії, можливо затирати ріжницю між унїею й православєм, а заразом робити всякі полекші і привілєґії духовенству унїатському.
Правительство польське прийняло сей хитрий плян і потім вело таку лїнїю, як радив Шумлянський: роздавало православні владицтва людям, які обіцяли бути унїатами, митрополичі права надало Шумлянському, забирало маєтки православних владиків і монастирів заграничних та віддавало йому й иньшим своїм людям. Православних у всїм обмежало, права коли які признавало то тільки за унїатами — напр. в 1699 р. на соймі видано закон, що тільки унїати можуть займати уряди міські, а в Камінцї, що тодї вернув ся під Польщу від Турок, заборонено мешкати Жидам і православним. З унїєю відкрито не виступало, і владики також, тільки роздавали від себе всякі кращі місця людям прихильним до унїї. Так за кільканадцять лїт сим хитрим і зрадливим способом підточили вони в самім коренї православне житє, і нарештї в 1700 р. Шумлянский вважав унїатську справу вже на стільки доспілою, що рішив проголосити унїю. Він явно повторив присягу на унїю, потайки, зложену ним тому двадцять лїт, і почав у своїй епархії — в Галичинї й на Поділю заводити унїю явно. Справдї православє на стільки вже було підкопане, що духовенство не важило ся противити ся унїї. Брацтво львівське пробувало спротивити ся, але Шумлянський, напавши з вояками гетьмана польського, силоміць вирубав двери в церкву брацьку і відправив тут унїатську службу. Братчики одначе не хотїли прийняти унїї, на насильства Шумлянськаго скаржили ся королеви і той потвердив брацькі права, але все таки против натиску Поляків і свого владики вони не могли устояти ся. 1704 р., коли Шведи обложили Львів і захотїли контрибуції, польське начальство звернуло сю контрибуцію на брацтво, братчикам прийшло ся віддати всї гроші і дорогоцїнности, на 120 тис. золотих. Зістали ся нї з чим, а Шумлянський, щоб підорвати їх одиноке джерело доходу — друкованнє книжок, заложив при своїй катедральній церкві свою друкарню
