північним берегом Чорного моря, і тепер своє військо посунула вона з Туреччини в Польщу. Тодї маґнати противні реформі підняли повстаннє — зробили так звану торговицьку конфедерацію і віддали ся під опіку Росії. Росийське військо зайняло Варшаву. Скликали новий сойм і той під натиском Росі скасував конституцію 1791 р. та вернув старі порядки. Прусія вирікла ся Польщі та пристала до Росії. При сїй оказії зайняла знову землї на західнїй границї, а Росія взяла Киівщину, Поділє, значну частину Волини й Білоруські землї — по лїнїю проведену від курляндської границї на границю австрийську. Сойм покірно підписав відступленнє Росії сих земель. Так як колись, двіста лїт перед тим, на люблинськім соймі польські правителї шафували українськими землями: прилучали, не питаючи ся їх, та змушували потім українських панів силоміць присягати Польщі, — так прийшло ся тепер Полякам.
Але і ся — вже зовсїм обкроєна Польща не пожила довго. Против короля і правительства за їх податливість, підняло ся в 1794 р. повстаннє, щоб добивати ся захоплених земель і визволяти ся з опіки Росії й Прусії. Одначе росийське і пруське військо погромило повстанцїв, Москалї взяли Варшаву і Вильно. Польщі зроблено кінець. Росія забрала решту земель білоруських і українських, як ще зістали ся за Польщею (крім Холмщини і Підляша), иньші краї розібрали Австрія і Прусія. Потім в останнє передїлили ще польські землї в 1815 роцї і так уставив ся нинїшнїй подїл, між Росією, Австрією й Прусією. Білоруські землї опинили ся під Росією, українські зістали ся подїлені між Росією й Австрією, польські між Росією, Австрією й Прусїєю.
Так ото з кінцем XVIII в. українські землі опинили ся під властю двох великих, сильних держав — Росії й Австрії, — держав міцно
