І тут австрийське правительство на своє оправданнє посилало ся на те, що ся країна колись належала до Галичини. Дїйсно, в XIII в. бачимо місця на середнїм Прутї, так само як і на середнїм Днїстрі в залежности від Галицького князївства — се так зване Понизє; потім воно перейшло в безпосередню власть Татар, а як в половинї XIV в. орґанїзувало ся осїбне князївство чи воєводство Молдавське, то воєводи молдавські загорнули згодом під свою власть і землї між Серетом і Днїстром, так зване Покутє і землю Шипинську. Пізнїйше за сї землї, як ми вже знаємо, не раз була боротьба між Польщею і Молдавою (гл. 49), аж нарештї вони розмежували ся: польська границя стала по Кути і Снятин, і так українська країна поміж Днїстром і Серетом — теперішня північна Буковина, зістала ся під воєводами молдавськими, — аж до 1774 р., як її заняло австрийське військо. Вона була залюднена українським селянством, що сидїло на землях воєводських, боярських, монастирських; обовязки були сорозмірно не великі і тому сюди напливало селянство з Галичини. Ся північна, українська Буковина творила округ Чернівецький, але разом з нею був захоплений також округ Сучавський, переважно румунський, і так як нова Галичина під австрийською властю була злїплена з земель українських і польських, так і нова Буковина мала характер українсько-румунський: північна українська, полуднева румунська.
Воєвода молдавський дуже сильно протестував против австрийського нападу, але турецький султан, його зверхник, не підтримав його і в 1775 р. згодив ся відступити Австрії північно-західню частину Молдави. Визначено було комісарів, вони відмежували сю країну, і вона дістала назву Буковини, за свої густі лїси букові. Якийсь час була під управою військовою, а потім, 1786 р. прилучено її до Галичини, і так при Галичинї вона зіставала ся аж до р. 1849, коли Буковину зроблено осібною провінцією.
116. Кінець Польщі і прилученнє правобічної України до Росії. В Польщі по страшнім ударі 1772 р. богато людей схаменуло ся й заходило ся робити порядки. Були то спасенні для Польщі заміри, тільки прийшли занадто пізно. Сусїди не хотіли того. Особливо росийське правительство гнівало ся, що Поляки беруть ся заводити нові порядки без його згоди. Але воно було зайняте на полуднї — Кримом, потім Туреччиною, що почала в 1787 роцї нову війну, розжалена тим, що Росія загорнула собі Крим. Польська партія реформи рахувала на союз з Прусією та і на спочутє Австрії й надїяла ся обійти ся без Росії. Але помилила ся. Тільки що в маю 1791 р. проголошена була в Польщі нова конституція, а вже при кінцї того року Росія щасливо закінчила турецьку війну, що закріпила за нею володїннє Кримом та всїм
