Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/49

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

що будували ся за часів розселення і потім, за княжих часів. Є між ними й малі, що могли придати ся хиба для одного роду-сїмї, й великі, такі де могли сховати ся люде з цїлої більшої околицї. Більшість їх стояли пусті, тільки про небезпеку. Але декотрі притягали до себе людей, що осїдали ся тут, виростав около „города“ так званий „острог“ — оселї обгороджені укріпленнями від ворога; оселяли ся тут купцї, заводили торги, осїдала ся ріжна старшина, богатші й заможнїйші люде; город ставав головою більшої околиці: як він рішав, так робили сусїднї села, й імя його приймала сусїдня людність. Так на місцї старих Дулїбів виступають пізнїйше Бужане і Волиняне, звані так від городів Бужська і Волиня; Чернигівцї й Переяславцї на старій землї Сїверській; Турівцї й Пиняне в землї Дреговичів.

15. Торговля. Між тими причинами, що підіймали декотрі міста над иньші, над цїлі великі округи, велико важила торговля і торговельні дороги. На українській землї, як то ми вже знаємо, здавна йшла торговля з чорноморськими побережними містами, і з каспійськими та туркестанськими сторонами. І коли Українцї розселили ся на своїх нових займанщинах, перейшла ся торговля в їх руки. Торгували з городами грецькими, які зістали ся в Криму і понад Дунаєм, а далі, не вдоволяючи ся тим, завели торговлю з самою столицею Візантиї, з Царгородом. З наших сторін везли туди міхи (шкірки), віск, мед і невільників на продаж, у Греків купували ріжні дорогі матерії та всякі вироби з золота і срібла, вино, бакалїю всяку. Коли степи залягли орди турецькі — Печенїги, що пробили ся в наші степи з кінцем ІХ віку, через степи стала трудна й небезпечна дорога, і в Царгород ходили купцї великою валкою, щоб відбити ся від ворогів, як нападуть.

45. Гривна київська (злитки півфунта ваги, що ходили як гроші).

Грецький цїсар Константин Порфирородний росповідає дуже докладно про те, як ходили сї ватаги купецькі до Царгороду. Зимою, каже він, в великих лїсах поднїпрянських люде рубають дерево і з нього роблять човни; на весну з водою пускають їх до ріжних торговельних міст, а найбільше до Київа; там до сих човнів приладжують керми і всяку снасть з давнїйщих човнів і так ладять їх в дорогу.