а книг наукових і для народу призначених до друку не дозволяти. Даремно тодїшнїй мінїстр освіти (Ґоловін) вказував, що не можна так забороняти книжки не вглядаючи в їх зміст, за саму тільки мову, котрою вони писані. Заборона таки зістала ся, а до неї прилучив ся і синод, заборонивши св. письмо на українській мові; цензори ж, потрапляючи під мисль начальства, перестали перепускати і белєтристику.
Жвавий український рух тим способом раптом припинено і придавлено саме серед його розмаху. Але се мало той наслїдок, що він з Росії перекидаєть ся до Галичични; ще раз отсе, по стількох віках, починаєть ся поворотний культурний рух зі східньої України на захід, в Галичину, тим часом як перед тим, під натиском польського пановання живійші елєменти з західньої України відпливали на схід. Тепер українському рухови на сходї стало тяжче нїж в Галиччинї під австрийським панованнєм, і починаєть ся рух на захід.
125. Народовство і москвофільство в Галиччинї і на Буковинї. В Галичинї серед українського чи „руського“, як тут казали, громадянства по десятилїтнїм застою новий рух починаєть ся з 1859 р. Проєкт галицького намістника Поляка Голуховского, щоб в галицькій письменности завести латинські букви, був останнєю краплею, що переповнила чашу пригноблення галицьких Русинів. Поляки в тім час] захопили в руки галицьке правлїннє, ставши між Галиччиною і центральним правительством, і тепер сей проєкт заведення латинського „абецадла“ відкривав перед галицькими Українцями в будучности повне ополяченнє всього галицького житя. З великою однодушністю виступили вони против сього проєкту і встигли його задавити своїм однодушним протестом. Та проєкт проєктом, але вставало питаннє, як бороти ся против сеї страшної польської хвилї, що грозила потопити галицьку Україну? Консервативні елєменти галицького громадянства, священики і урядники, чули свою безсильність, щоб розбудити народнє житє. Досї вони всї надїї покладали на австрийське правительство. Тепер, як виявило ся, що воно віддало Галиччину в жертву Полякам і нїчого не хоче робити для Українців против волї Поляків, надїї сих консервативних елєментів звертають ся на Росію.
Такий росийський напрям уже передїтим приготовляв ся тою старою словяно-росийською мовою, досить близькою до росийської книжної мови XVIII в., і памятю про заступство Росії за православних у Польщі. За сим пішли зносини з деякими росийськими словянофілами (особливо
