Але тим часом заходили зміни в полїтичних обставинах й творили нові перешкоди на сїм, здавалось — уже рівнім і гладкім шляху. Частинна кріза рос. кабінету, вчинена виходом з нього ка-де з приводу угоди з Українцями, була використана радикальними елєментами з одного боку, контр-революційними з другого, для натиску на правительство. В Петербузї виникло повстаннє; задавлене тут, воно перекинулось на фронт, і мало наслїдком згадану катастрофу в Галиччинї. Протягом кількох днїв була страчена сливе вся окупована росийськими військами Галиччина і Буковина. Волинь і Поділє стали перед перспективою ворожого натиску. В армії виявилась страшна дезорґанїзація, присутність елєментів непевних і небезпечних. Нечувані погроми, вчинені сим військом при уступленню, викликали жах і огиду. Наступив грізний упадок в настрою. Впало довірє до революції. Явні і тайні вороги її підняли підняли голови — а вони заразом були завзятими ворогами й українства.
Росийські соціалїсти не відважались узяти на себе правлїннє й шукали союзу і помочи елєментів буржуазних. Ка-де, вернувшись знов в склад кабінету, чули себе в нїм панами і се зараз відбилось на українських відносинах. Коли ґен. секретарі в середнїх днях липня прибули до Петербурґу для установлення відносин і діждались там утворення нового кабінету по довгій і прикрій крізї, — в сїм кабінетї вони стріли відносини неприхильні й підозріливі. Поставлено під сумнїв межі власти Ґ. Секретаріату і теріторію, що має їй підлягати. Статут вироблений для нього Ц. Радою признано неможливим. На місце його Тимч. правительтво без порозуміння з Ґ. Секретаріатом і Ц. Радою видало 4 серпня свою „інструкцію“, яка сильно відходила від умови 30 червня. З завідування Секретаріату вичеркувались справи військові, судові, продовольчі, дороги і почта та телєґраф. Вдасть його обмежувалась тільки пятьма українськими ґубернїями (Київською, Подільською, Волинською, Полтавською й Чернигівською — без чотирьох північних повітів), і то ще Ц. Уряд зіставляв за собою право в виїмкових обставинах розпоряджатись і в них безпосередно, поминаючи Секретаріат.
Ц. Рада, скликана саме на сей час на повну сесію, опинилась в дуже труднім становищу супроти такого кроку Ц. Уряду. „Інструкція“ суперечила всім її плянам, і була піддана убійчій критицї не тільки українськими, але і не-українськими членами Ц. Ради. Вона розбивала те що було потребою даного моменту: міцне обєднаннє всїх громадських, народнїх сил для того, щоб охоронити Україну від того безладя й анархії, що підіймалась наоколо неї і в ній самій прокидалась уже, через те що ріжні представники правительства далї вели ворожу українству полїтику. Незвичайно прикре вражіннє на громадянство зробив розстріл першого україн-
