анальоґична аґітація за відсуненнє соціалїстів від власти й передачу її в руки якоїсь, нїкому близше незвісної української буржуазії (котрої фактично й не було) — щоб вона за помічю Нїмців закріпила українську державність на підвалинах буржуазних, — вели певні ґрупи українських с.-дем. і с.-федералїстів, і їх преса повела гостру кампанїю против українського уряду і Центр. Ради.
Така була тяжка, напружена атмосфера, в котрій Ц. Раді й її правительству приходилось очищати Україну від большовицьких військ і банд, відновляти до ґрунту розбиту й поруйновану ними адмінїстративну машину, наладжувати немилосердно знищене економичне житє країни, щоб вивести з анархії й забезпечити ново здобуту самостійність і незалежність, а навіть саму державність.
Її зривали з середини, її бойкотували, полишаючи без засобів, їй кидали всякі перешкоди, в надії, що вона десь спіткнеть ся, впаде, і вернеть ся власть буржуазна, імперіалїстична, відновить ся єдність єдиної Росії, й росийська стихія візьме на ново під ноги відроджене українство. Українські ж військові сили все таки й далї були дуже не великі, і в значній части слабо дісціплїновані. Далї оперували ріжні самочинні „отамани“, окремі віддїли гайдамаків і вільних козаків, часто зложені з елєментів не українських, реакційних; чинили бешкети й насильства над людністю, компромітуючи українську військовість всякими вибриками, націоналїстичними шовінїстичними вискоками, погромами, розстрілами, самочинними контрібуціями. Ріжні самочинні коменданти, ради, комісари самовільними вчинками нарушили пляни операцій. Нїмецькі й австрійські части не координувались нї між собою нї з українськими частями, й своїми самочинними виступами часом підривали пляновість роботи українського командування й українського правительства. А за лаштунками нїмецького командування вже кували ся пляни полїтичного перевороту.
138. Переворот. Очищеннє України посувалось доволї скоро. Протягом місяця березня 1918 р. було очищене майже все Правобереже до самого моря — взята Одеса, Миколаїв, Херсон, Єлисавет. За Днїпром була в значній части вичищена Чернигівщина, в останнїх днях березня взята Полтава. Операції в сїм напрямі затяглись особливо через те, що до большовиків, слабо органїзованих і недісціплїнованих, прилучились дівізії чехо-словацькі, які замість того, щоб іти на французький фронт, згідно з умовою, уложеною ними з українським правительством, розпочали боротьбу з нїмецькими військами. Большовицькі війська з особливим завзятєм боронили Катеринослава й його околицї, щоб устигнути ще можливо більше вивезти звідти до Росії. Але большовицька справа була безнадїйна. Її головний комендант, бувший жандарм Муравйов, що в лютім хваливсь розстрілами Українців і руйною їх добра, ще перед утратою Полтави вже вважав за краще зложити з себе командуваннє, а большо-
