діскредитувати її в очах пролєтаріяту, й особливо селянства, що ловило всї сї інсінуації, смертельно трівожачись за долю аґрарної реформи, за принціпи третього і четвертого унїверсалу, про котрі вороги українства ширили чутки, що Ц. Рада вже скасувала їх пятим унїверсалом, і на те й закликала Нїмцїв, щоб віддати назад землю панам і знищити всї свободи.
В таких грізних обставинах було ясно, що тільки міцне обєднаннє всїх українських сил коло охорони української держави, її демократичних і соціяльних здобутків може вивести Україну з небезпеки. Се й зрозуміли ті ґрупи, які поставили над усе завданнєм моменту — захованнє української державности й самостійности. Відложивши ріжницї в принціпіальних поглядах і в відносинах своїх до тих чи иньших конкретних актів українського правительства, вони рішили всїми силами підтримати його против усяких потрясень.
Першим дїлом їх по поворотї до Київа Ц. Ради було оповіщеннє її, видане „в день свята Т. Шевченка“ про те, що Ц. Р. міцно стоїть і стоятиме при тих соціальних і демократичних гаслах, які були проголошені третїм і четвертим унїверсалом, і про ті мотиви, які привели її до покликання Нїмців на Україну. Кабінет Голубовича поповнено мінїстрами з усїх головнїйших українських фракцій (не-українські соціалїстичні ґрупи відтягнулись від участи в кабінетї), і таким чином всякі спекуляції на кабінетську крізу відхилено. Трактати з центральними державами по довгій і жвавій дебаті прийнято до відома (формальну ратіфікацію перебив переворот). Рядом виступів розсїяно підозріння не-українських ґруп що до зміни українського курсу в бік шовінїзму і націоналїзму. Особливо важне значіннє мали з сього боку наради і дебати в справі скликання Установчих Зборів.
Українська Центральна Рада вже двічі визначала час скликання Українських Установчих Зборів і тепер нетерпляче чекала вияснення результатів виборчої кампанії, яка переходила в перших днях сїчня, підчас самого большовицького паходу. Можливість негайного скликання першого безпосереднього народнього представництва, вибраного на основі загального, рівного, таємного і пропорціонального голосування, та передечі йому дальшого кермування справами незалежної України була дуже цїнна для неї.
На останнїй сесії Центральної Ради, в сїчнї, було ухвалено що Установчі Збори можуть зібратись, коли по тимчасовому підрахунку буде констатовано, що половина членів Установчих Зборів уже вибрана. Правда, висловлялись гадки, що з огляду на той большовицький терор і всякі неправильности, в яких проходили вибори, краще їх признати не дїйсними і розписати нові вибори до Установчих Зборів, або минаючи їх розписати вибори просто до парляменту, прийнявши й конституцію й виборчий закон в Центральнїй Радї. Але кінець кінцем більшість
