31
НА УКРАЇНЇ
людського житя займають тут досить значну просторонь (близько гектар), в великій масї, й судячи з їх положення і з ріжницї в останках звірят, що стрічають ся разом з ними[1], зложили ся вони за доста довгі часи. Мізинська стоянка лежить між двома верствами льосу, в верстві звітрілого ледового шутру, під доста грубим покладом льосу, але не так глубоко як нахідка київська, а головно — над верствою льосу грубости коло одного метра, так що се одно вказує на її пізнїйший час; фавна тутешня також молодша — поруч останків мамута і носорожця стрічаємо північного оленя[2]. Нарештї стоянка гонецька лежить вже вище верстви льосу, отже належить до пізнїх після-ледових часів, коли людність вже вповнї опанувала вільні і від леду і від води простори[3]. Таким чином находки сї в сумі констатують істнованнє чоловіка в наших сторонах протягом дуже довгого часу, десятків тисячолїть ділювіальної доби, другої її половини — в часах що відповідають пізнїй палєолїтичній культурі центральної і західньої Европи — епохам Солютре-Маґдален і переходовим[4]. Людське знарядє виступає в них разом з останками мамута і деяких иньших вимерших
- ↑ Тим часом як у долїшнїх верствах в великих масах приходять останки мамута (самих сїкачів його знайдено звиш 100 штук), в верхнїх мають виступати останки печерного медвідя (ursus spelaeus), гіени (hyaena spelaea), льва (felis spelaea).
- ↑ Про мізинську стоянку статя Хв. Вовка в Записках київських т. IV: Палєолїтичні знахідки в с. Мізинї на Чернигівщинї; обіцяна друга, про дальші розкопки.
- ↑ Про гонецькі нахідки — реферати Каминского і Ѳеофилактова в Трудах III археол. зїзда, т. I (се була перша пелєолїтична нахідка і викликала велике заінтересованнє).
- ↑ Вовк зачисляє однаково і київську і мізинську стоянку до „маґдаленської доби“, з огляду на різблену мамутову кість, що характеризує маґдаленську добу в Франції. Гернес по анальоґії з близшими подунайськими находками, з огляду на фавну і глубоке положеннє, зачисляв київську стоянку до епохи Солютре. Нарешті чеський археольоґ Желїзко пересуває її до шельско-мустьєрської доби. Вище я сказав уже, як трудно підтягати східноевропейські нахідки під сї французькі подїли.
ка на статю Вовка про маґдаленську культуру: Кіево-Кириловская палеолитическая культура и культура эпохи Маделенъ (Археологическая лѣтопись Южной Руси 1903, I — при перекладі статї Вовка). Hoernes Der dil. Mensch, як вище. Żelizko — Časopis vl. spol. muz. v Olomucu, 1907. Городцовъ Первобытная археологія, 1908. Про иньшу київську нахідку, над Днїпром же, але на другім кінцї нинїшнього Київа, коло т. зв. Протасового яра, — тільки коротеньке донесениє в Кіев. Старинї 1903 кн. X. Невважаючи на велике заінтересованнє, збудженне першою київською нахідкою, і на те, що знайшла ся вона в такім науковім центрі як Київ, вистудіовані київські розкопки дуже лихо, і тому що до самих находок є богато непевного. Нема анї докладних ситуаційних плянів, анї дневників розкопок.
