вказівку на широкі зносини, обмін ідей і продуктів між тодїшньою людністю, бо обясняти сї відміни, як то до недавна роблено, а й тепер часто робить ся — самими лише міґраціями, переходами племен, що, мовляв, переносили з собою певні обряди й культурні форми, нинї вже нїяк не можна[1].
В археольоґії прийнято, що старшим обрядом було хованнє небіжчика в землї, а паленнє трупа — новійшим. Се само по собі вповнї правдоподібно, але з наших находок такого хронольоґічного наступства не можна поки що уставити, бо похоронних находок з часів раннього неолїта не можемо на певно вказати, а в пізнїйшій неолїтичній добі поруч себе виступають обряд ховання і обряд палення.
Найстарший обряд ховання, який можна сконстатувати — се похорони т. зв. скорчених скелєтів. Небіжчика ховають в ямі (рідше на поверхнї землї), й над ним сиплють могилу, часом досить високо (і досї ще бувають могили до 10 м. високі). Найбільш типова форма похорону — де труп лежить на боцї, скорчивши ноги, з притуленими до лиця руками; але вона вагаєть ся значно: часто труп лежить дещо скорчений тільки, або й випростуваний. Особливих рітуальних подробиць в похоронї не примітно; стрічаєть ся камяне знарядє й глиняна посуда; часом яма має слїди деревляної цямрини, або обложена каміннєм; загалом же обстанова похорону дуже бідна. З такими прикметами виступає він на широкім простори східньої і центральної України (Піднїпровє і далї на схід до долїшнього Поднїстровя). Там де в могильних насипах стрічаємо кілька типів похорону, се звичайно найстарший. В західнїй Українї (Галичинї) звістні кілька випадків такого похорону, але вже без могильних насипів (такі звісні й далї в західнїй Европі). Місцями сей рітуал додержав ся до початків металїчної культури (бронзи й навіть залїза)[2]. Зовсїм конвенціонально і безосновно його тепер звуть часом „кімерійським“.
- ↑ Про се моя статя: Етноґрафічні катеґорії і культурно-археольоґічні типи в сучасних студіях Східньої Европи, 1904 (Статьи по славяновѣдѣнію, вид. петерб. академії, I).
- ↑ Бранденбургъ Объ аборигенахъ Кіевскаго края — Труды XI съѣзда т. I (там і де що з иншої лїтератури сих находок); Еварницкій Розкопки кургановъ въ Херсонской губ. — ibid.; Кнауера, розкопки бесарабські, ibid. т. II і в Чтеніях київ. істор. товириства т. III–VI; Антоновичъ Каменный вѣкъ въ Западной Волыни (Труды XI съѣзда т. I) и Археол. карта Волынской губ. — показчик с. 126–7; Demetrykiewicz Neolityczne groby szkieletów t. zw. siedzących (Hockergräber) w Przemyskiem i Krakowskiem (Materyały antrop.-archeologiczne т. III, 1898); дрібнїйші звістки в Археол. лѣтописи Юж. Россіи, 1899 с. 212, 1900 с. 19 й ин. Про розповсюдненнє сього типу по иньших краях і ріжні обяснення незви-
