28
водити польських порядків). Прийшлось Українцям пожалувати й за своєю власного державою, та нїчого робити: тепер усїм рядили Поляки, а Українцї не мали нї в чім голосу.
Поляки були католики й мали то собі за обовязок, щоб свою католицьку віру ширити, а инші віри тїснити, аби люде на католицьку віру переходили. Так учили їх духовні, і так їх королї й пани старались робити. Українцї ж були православні, і для того у всїм мали прикрости, і не було їм ходу нї в чім.
Пани-Поляки так уважали, що православні не можуть бути допущені до нїякого начальства, до нїякого уряду: напр. міщанин, котрий православний, не повинен бути вибраний нї в яку старшину. Навіть до цехів або до ремесла в науку православних не приймали: нї до чого їм приступу не мало бути. За нїщо кождого православного мали, а Українцї були тодї всї православні.
У Львові, столицї галицькій, Українцям вільно було мати доми тільки при одній улицї, більше нїде, і тільки на тій одній улицї можна було дзвонити в дзвони православної церкви, можна було священникам ходити з хрестами та хоругвами, можна було ховати мерця з процесією. Нових церков, особливо камяних, не вільно було православним нїде ставити. А хоч сих заборон не завсїди пильновано, то все таки ними дуже докучали православним.
Мову у всїм заведено польську та латинську, і в судах судили по польському праву, а не так як люде на Українї звикли. Начальниками всякими королї настановляли тільки Поляків. Полякам роздавали землї всякі — порожнї чи з селянами. У панів українських землї відбирали та Полякам оддавали, або ріжними способами до того приводили, щоб ті землї в польські руки йшли. Намовляли українських панів, аби видавали доньок за Поляків та маєтками надїляли. Нераз український пан, женячи ся з Полькою, й сам мусїв на католицьку віру перейти (бо католикам женити ся з православними заборонялось), і діти його вже ставали Поляками. І так з часом звело ся зовсїм українське панство.
Князї Острозькі довго славили ся як голови українського народу, як перші оборонцї православної віри, помічники Українцям в освітї: князь Константин заложив українську школу в своїм місті — Острогу друкував книжки й инші добрі річи для України робив: А вже сини його були котолики й Поляки, і всї величезні його маєтки пішли в польські та католицькі руки! Оттак з часом стали на Українї панами самі Поляки, а Українцї — самі міщане та селяне, панські піддані-кріпаки.
