41
що до реєстру вписані не були, але козакували часами, чи й завсїди, І в походи ходили, і себе нї в чім за гірших від реєстрових не мали, і так само не хотїли анї панів, анї старост слухати, анї податків платити, анї иншого підданства знати, як і реєстрові. Було багато сїмей козацьких, вдів, що їх чоловіки — козаки погинули на війнї, або так повмірали. Були великі сїмї нероздїлені, з котрих хтось козакував. Були при козацьких сїмях так звані підсусїдки, що в козацькім господарстві помагали, особливо, як козак у похід ішов. Усї вони хотїли бути вільні, як козаки, і нїкого, крім козацької старшини, не слухати.
Богато з тих селян, що на Україну прибувало, також у козацтво приставали, щоб бути свобідними від панів: однаково тут на пограничу мусїли вони бути людьми воєнними, бо все від Татар небезпечно було. Тай усї селяне, що сюди на Україну від панів, від панщини світами мандрували, аби на свободї жити, против татарських стріл груди свої наставляти, аби бути панами своєї працї на своїй землї, — всї вони не хотїли тут нічого чути про панські порядки. Коли починали налазити до них пани, вони кидали свої оселї й осїдали ся ще далї, в порожнїх місцях, або разом з козаками підіймались на панів. На козаків вони дивились, як на свою оборону й надїю, а козаки також розуміли, що в селянстві їх сила, — як селяне по їх сторонї стануть, то їх нїяке військо польське не переможе. Бо тутешнї селяне були люди, відважні і до військового дїла привичні.
Так ото з тих причин і почало ся велике ворогуваннє, а далї й войованнє між козаками та панами на Українї. Пани козаків тїснили, припасу їм на Низ не пускали, по своїх маєтностях ловили. Козаки при нагодї панські маєтности шарпали. А прийшло й до більшої війни.
Першу таку більшу війну з панами підняв у 1591 роцї отаман козацький Косинський. Його скривдили пани, відібравши йому маєтність, що він дістав від короля за свою службу, то він з козаками два роки ходив по Київщинї та Волини та нищив панські маєтки й двори. Казали про нього, що він хотїв від кримського хана і московського царя дістати поміч на Польщу й знищити панів на Україні, аби не було й духу їх. Але його вбито під Черкасами в 1593 р.
По нїм иньші отамани козацькі — Лобода, Шавула й Наливайко далї ще більще, як два роки ходили по Українї та панів нищили й маєтки їх руйновали. Польське військо тодї воювало на Волощинї, то пани мусїли самі від козаків боронитись і не могли з ними ради дати. Але волоська війна скінчилась, і 1596 р. польске військо пішло на козаків.
