83
Потім люде далї приходили з-за Днїпра, але вже для них землї вільної не було. Приходилось присїдати до заможнїйших козаків, що мали більше землї, а иньші просились до старшини, сїдали на її займанщинах, брали від неї допомогу на загосподареннє, а за те мали давати данину, чи в роботї помагати свому панови.
Козацька корогва.
Тої старшини, панів домородних, множило ся все більше і охоти до землї та підданих у неї прибувало, як вона бачила, що з того дохід іде. Розхапувала ґрунти громадські, або такі, що належали до урядів: рангові звали ся. Се-б-то, приміром, з такого і такого села доходи мали йти на полковника чернигівського, хто на тім урядї(рангу) був, а котрийсь полковник забирав те село на вічність собі й своїм дїтям і випрошував собі потвердження гетьманське або царське.
Инші, особливо котрі високих урядів не мали, купували землю у козаків та селян. Та тільки говорило ся, що купували, а властиво відбирали, або змушували віддавати за дурничку під скрутну хвилю. Козацьких ґрунтів властиво не вільно було купувати, тому полковники та сотники переписували козаків в селян і купували чи забирали їх ґрунти, а ті безземельні селяне чи козаки вважали ся, що сидять на панських землях як панські піддані.
