дів у Покрови, аж поки знов не настало благочестіє. КС. 1884. VIII. 724.
Буро́ха, хи, ж. Завирушка бурая, Accentor modularis. Вх. Уг. 229.
Бу́рочка, ки, ж. Ум. отъ бурка. Употребл. и вмѣсто бурка 3. Вх. Пч. II. 36.
Бу́рса, си, ж. 1) Низшее духовное училище, бурса. 2) Стадо, куча (животныхъ). Бурса гусей. Каменец. у. Від Різдва до Водохрища вовки бурсами бігають, лютують. Подольск. г. 3) Толпа, гурьба, группа, партія. Бурса йде якихсь харцизяк. О. 1861. XI. 8. Чимала бурса косарів пішла, — чи не на Дін. Полт. Аж он одна бурса ходе по житах, а ото друга — жита оглядають. Канев. у. За панів було як повтікають хлопці од некруцтва у ліс та зберуться у бурсу, то вже ж їх тоді ніхто не візьме. Каменец. у.
Бурса́к, ка́, м. Бурсакъ. Стор. I. 41. Фр. Пр. 130. Ум. Бурсачо́к. Ув. Бурсачи́ще.
Бурса́цтво, ва, с. Соб. Бурсаки. А із брацтва те бурсацтво мовчки виглядає. Шевч.
Бурса́цький, а, е. Бурсацкій.
Бурсачи́на, ни, м. = Бурсак.
Бурсачи́ще, ща, м. Ув. отъ бурсак.
Бурсачня́, ні́, ж. Соб. Бурсаки. Св. Л. 219.
Бурсачо́ч, чка́, м. Ум. отъ бурсак.
Бурсува́тися, су́юся, єшся, гл. Барахтаться, въ борьбѣ возиться. Вони почали бурсуватись — то в шутку, а то вже і навспрашки. Новомоск. у.
Бурт, ту, м. 1) Пазъ, желобокъ въ столбахъ для закладыванія досокъ. Подольск. г. Лебед. у. 2) = Буртниця. Мик. 481.
Бу́рта, ти, ж. 1) Груда, куча (продолговатая). Цілі бурти огірків лежять. Сумск. у. 2) Насыпь, холмъ, бугоръ. Рудч. Ск. I. 29. Із трупів бурти насипає. Котл. Біжить вона (вода) з крутих бурт у глибокі долини. Мир. Пов. II. 41. Очі бігають з ниви на ниву.... з яру на зелені бурти. Мир. Пов. II. 84. Розривають бурти снігу та вибірають задубілих (людей). Мир. Пов. I. 118. 3) Насыпь, изъ которой добываютъ селитру. Лебед. у. 4) Цѣпь косцовъ. Лубен. у. 5) = Бурса 3. Сим. 193. 6) Въ игрѣ въ булку наз. бу́ртою, если кто изъ играющихъ прибьетъ шаръ къ берегу. Я на тебе вже нагнав десять бурт. Рк. Левиц.
Бурти́сь! меж. выражающее быстрое паденіе. Дядина заходилась лягати спати, і я вже розбіралась, аж щось буртись у город, буртись, а послі ліса трісь! Г. Барв. 79.
Бурти́ти, рчу́, ти́ш, гл. Сверлить, буравить. Мкр. Н. 27.
Бурті́ль, ля, м. Свертокъ. Одна жінка вкрала буртіль краму. Кіев. у.
Бу́ртниця, ці, ж. Въ мельницѣ: перила, ограждающія возвышеніе, на которомъ находятся жернова. Мик. 481.
Буртува́ти, ту́ю, єш, гл. Пазовать. Подольск. г.
Бурува́ти, ру́ю, єш, гл. Бурлить. Де по весні вода бурує, там буде яма. Міусск. окр. Переносно о человѣкѣ: бурлить, бушевать. Прийде та ще й бурує, а що знайде в коморі, — у шинок забере. Г. Барв. 292.
Буру́лечка, ки, ж. Ум. отъ бурулька.
Буру́лька, ки, ж. 1) Точеная головка у палки. 2) Ледяная сосулька. Із льоду бурульки, що знай кругом брязчали (у вовка), уже зовсім пообпадали. Греб. 386. 3) Трубка? В ніс втеребив (чорт) дві бурульки, з бурульок, мов з кухви, б'ють під стелю через рульки джерела сивухи. Г. Арт. (О. 1861. III. 103). 4) Моско́вська буру́лька. Кукишъ. Ном. № 3265. Ум. Буру́лечка.
Буру́н, на́, м. 1) Валъ (въ морѣ, рѣкѣ). Як розгуляється погода та проти вітру як пожене буруни, то дуб грає по бурунах то вгору, то вниз, як віз по балках. ЗОЮР. I. 146. 2) Сугробъ. Ти ба, буруни які понамітало. Лохв. у.
Бурунду́к, ка, м. Раст. Medicago falcata L. Шейк. Вх. Пч. II. 33.
Буру́нька, ки, ж. Трубка курительная (изъ березоваго корня)? У глибокій кишені люлька бурунька. Мет. 444.
Бурх! меж. выражающее порывъ вѣтра, ударъ волны, бросаніе предмета въ воду.
Бурха́йло, ла, м. Порывистый вѣтеръ, штормъ.
Бурха́ння, ня, с. Порывы вѣтра, бушеваніе.
Бурха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Котл. Ен. II. 6. Море.... реве да бурхає. К. ЧР. 308. 2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Мкр. Г. 5. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею. Сим. 224. 3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и
