В, пред. См. У.
Ва́ба, би, ж. 1) Приманка. Желех. 2) Прелесть, привлекательность. А самому як кортіли і любощі й молодецькі ваби. Г. Барв. 509.
Вабе́ць, бця́, м. Приманщикъ. Голуб вабець усіх чужих голубів переманює.
Ва́бик, ка, м. Дудочка, употребляемая на охотѣ для приманыванія дичи. Желех.
Ваби́ло, ла, с. = Ваба 1. Желех.
Ва́бити, блю, биш, гл. Привлекать, манить; прельщать. Бере очі, вабить серденько красою. К. Досв. 68. Сама (дівчина) невеличка, метка і жвава, з веселою на виду усмішкою, вона так і вабила до себе. Мир. ХРВ. 6.
Ва́битися, блюся, бишся, гл. Быть привлекаемымъ, прельщаемымъ; льститься на что.
Ва́біння, ня, с. Приманиваніе.
Вабки́й, а́, е́. Легко приманиваемый. Уманець. III. 172.
Ва́бко, нар. Легко приманиваемо.
Вабли́вий, а, е. = Вабний 2 Желех.
Вабли́во, нар. Привлекательно, прелестно.
Ва́бни́й, а, е. 1) Манящій, приманивающій. 2) Привлекательный, прелестный. Желех.
Ва́бно, нар. Привлекательно, прелестно.
Ва́ва, ви, ж. Дѣтск. ранка, боль. О. 1861. VIII. 8. Ум. Ва́вка, ва́вонька, ва́вочка.
Вава-ву́рр! межд. Подражаніе воркованію голубя. Желех.
Ва́вка, ки, ж. Ум. отъ вава.
Ва́вкання, ня, с. Частыя жалобы на боль. А набридло вже мені твоє вавкання!
Ва́вкати, каю, єш, гл. Часто говорить ва́вка, жалуясь на боль. Чого ти все вавкаєш? Аж набрид уже!
Ва́вонька и ва́вочка, ки, ж. Ум. отъ вава.
Вавці́р, ра, вавча́р, ра, м. Кличка стараго кота. Желех. Ой ти вавціру поганий! (говорится переносно и о человѣкѣ, совершающемъ проказы, наносящемъ ущербъ). Фр. Пр. 134.
Вага́, ги́, ж. 1) Вѣсъ. На хуру вагою кладуть. Г. Барв. 324. Ой десь мій брат у Криму продає сіль на вагу. Рудч. Чп. Ваго́ю да́ти. Отпустить на вѣсъ. Важко́ю ваго́ю. Съ великимъ трудомъ. 2) Тяжесть, бремя, грузъ. Хури йшли з вагою. Широко ступав Марко, здавалось, і ваги ніякої не було у його на плечах. Стор. М. Пр. 25. Ото ж на мене вагою сіло. Ном. № 13275. Усяка людина має свою вагу на світі. К. (О. 1861. VI. 28). 3) Вѣсы. Ой, хто-б узяв та зважив моє горе! хто б на вагу зложив моє нещастя. К. Іов. 4) Гиря. Я бачив ув Одесі самограйну машину: ваги колеса повертають, а вона й грає, так само як у дзиґаркові. Канев. у. 5) Вѣсъ, значеніе, сила. Це для мене не має жадної ваги. 6) Бу́ти у вазі́. Быть беременной. На третій годочок я стала у вазі: Господь і мені дав. Г. Барв. 97. 7) Колебаніе. Гой ги, вороги! ми не маєм ваги! Шевч. 57. Ревуть, лютують вороги, козацтво преться без ваги — і покотились яничари. Шевч. 59.
Вагани́, ні́в, м. мн. 1) Продолговатая деревянная миса, родъ небольшого корытца для пищи. Сим. 19. Всю страву в вагани вливали і роздавали всім ложки. Котл. Ен. II. 12. 2) = Ночви. Сів (дурень) у вагани та й плава. Мнж. 79. Ум. Ваганки́. Біля куреня уже стоять ваганки, повнісінькі галушок з салом. Греб. 401.
Вагани́ці, ниць, ж. мн. = Вагани, если не ошибка вмѣсто: ногави́ці? Було собі три брати: шли собі широкою до-
