шов на місток, а вони: „Ве!“ — „Вейкайте ж ви, — кае, — і до віку“. Вони і побігли (ведмедями). Драг. 6.
Ве́кати, каю, єш, гл. 1) Издавать звукъ: ве. Желех. 2) Выражать отвращеніе. 3) Рвать, имѣть рвоту.
Веке́лия, лиї, ж. Трутъ. Шух. I. 191. См. Вакелія.
Ве́кнути, ну, неш, гл. Издать звукъ: ве. З усього маху стусонула Колісника міжи плечі, — той векнув. Мир. Пов. II. 69.
Ве́ксель, ля, м. Вексель. Векселя не дав. Г. Барв. 318.
Вележи́рувати, рую, єш, гл. Роскошествовать, жить по-барски. Чуб. VII. 575.
Велелю́дний, а, е. Многолюдный. Да вознесуть його в громаді велелюдній. К. Псал. 251.
Велелю́дно, нар. Многолюдно.
Велему́дрий, а, е. Весьма мудрый.
Велему́дро, нар. Весьма мудро.
Велерічи́вий, а, е. Многорѣчивый. Язик отой велерічивий. Шевч. 625.
Ве́лет, та, м. = Велетень. Уман. I. 68.
Ве́летень, тня, м. Великанъ, исполинъ, гигантъ. Велетні то були високі, високі люде — от як дерева. КС. 1885. IX. 186. Велетню у світі недовго жити. Ном. № 5826. Велетень у громаді — як правда в пораді. Ном. № 5827.
Велете́нський, а, е. Исполинскій, гигантскій. Уман. I. 68.
Ве́летів, това, ве. Принадлежащій великану. Видів мальовану велетову ногу. Гн. II. 4.
Ве́лий, а, е. = Великий. Свята твоя дорога, Боже! хто велий, яко ти, на світі. К. Псал. 175.
Вели́к, ка, ке. = Великий. Велик пень, та дурень. Ном. № 6341.
Велика́нський, а, е. Огромный. Батенькові подарунок великанське сито. Гол. III. 465.
Вели́кдень, кодня, м. Свѣтлое Воскресенье. Не к Різдву йде, а к Великодню: уночі тріщить, а вдень плющить. Ном. № 518. Рахма́нський Вели́кдень. По народн. повѣрьямъ, свѣтлый праздникъ легендарныхъ людей рахмановъ, которые празднуютъ его въ тотъ день, когда доплывутъ къ нимъ пущенныя въ страстные четвергъ или субботу скорлупы пасхальныхъ яицъ, а это бываетъ на Преполовеніе. Ном. № 299. Руса́лчин Вели́кдень. Четвергъ троицкихъ праздниковъ, когда, по повѣрью, празднуютъ русалки. ХС. I. 76.
Вели́кий, а, е. 1) Большой; великій. Як світ великий, так різне на нім буває. Ном. № 397. Як у воді не без чорта, так у великого пана не без жида. ЗОЮР. I. 146. Великий дурень. Ном. Вели́кого сто́їти. Много стоить; много значить. Вели́ка доро́га. Дальняя дорога. Ой не їдь, синку, у велику дорогу. Нп. Вели́ка голова́. Умная голова. Нема чого журитися: нехай той журиться, що велику голову має. Ном. Вели́кий Луг. Такъ называлась у запорожцевъ низменность по лѣвой сторонѣ Днѣпра, ниже о. Хортицы, отъ устья рѣки Мокрой Московки до перваго впаденія въ Днѣпръ р. Конки, покрытая огромнымъ вѣковымъ лѣсомъ, болотной травой и высокими камышами. Эварн. Вольн. запор. казаковъ. (2-е изд.) 124, 274. Січ — мати, а Великий Луг — батько. Ном. № 757. Ой повій, повій, вітре, через море та з Великого Лугу. Шевч. 56. Вели́кий піст. Великій постъ. Ном. № 6410. Вели́кий понеді́лок, вівто́рок и пр. Страстной понедѣльникъ, вторникъ и т. д. Ном. № 11567. Вели́ка Руї́на. Періодъ въ исторіи правобережной України между 1672 и 1678 г. Вели́кий час. Продолжительное время. Не за вели́кий час. Въ короткое время. Вели́кого колі́на, вели́кої руки́. Знатный, родовитый. Св. Л. 217. 2) Рослый, высокій. Великий рости та розумний будь. Ном. Великий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347. 3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. Шух. I. 22.
Вели́кість, кости, ж. 1) Величина. Виросло аж до великости справдешніх гір. Левиц. ПЙО. I. 479. 2) Большое количество.
Ве́лико, нар. Очень; сильно; много. На свого сина велико сердився. ЗОЮР. II. 49. Инший велико знає, а в мене пам'яти не має. Велико розумна.... велико здібна. К. ХП. 16. Ум. Вели́чко.
Великово́їн, на, м. Великій воитель. Рудч. Ск. II. 185.
Великово́їнний, а, е. Тотъ, кто великій воитель. Іван великовоїнний за 'дним махом-побивахом сто душ побиває. Рудч. Ск. II. 185.
Великовче́ний, а, е. Многоученый. Левиц. Пов. 93.
Великогрі́шниця, ці, ж. Большая грѣшница. Замолоду ся жінка великогрішниця була: дитину свою занапастила. Зміев. у.
Вели́кодень, дня, м. = Великдень.
