Видавни́цтво, ва, с. Издательство. К. ХП. 136.
Видавни́чий, а, е. Издательскій. Наш видавничий захід. К. ХП. 135.
Ви́давцем, нар. По счету, мѣрою. Хліб видавцем дали, все подавалось ніби видавцем. Левиц. I. 4.
Ви́дайкати, каю, єш, гл. Выклянчить (отъ словъ: дай, дай!) Запис. А. Крымскій.
Вида́ння, ня, с. Изданіе. Повістки (народні оповідання) Марка Вовчка. Другим виданням коштом Н. Тиблена. Спб. 1861.
Ви́данський, а, е. Виданный. Чи то виданське діло, щоб так робити?
Ви́дансько, нар. Видано. А за горо́д знову 102 — чиж видансько? О. 1862. IV. 108.
Ви́дати, ся. См. Видавати, ся.
Вида́ти, да́ю, єш, гл. Видѣть. А ні слихом слихати, а ні видом видати. Ном. № 1939. Хто в світі не бував, той і дива не видав. Ном. № 385. Перва сотня виступає, вдова сина не видає. Мет. Хто вида́в так говори́ти? Развѣ такъ можно говорить? Левиц. I. 242. Ви́дано. Чи то видано, щоб живе мнясо само в рот ускочило? Рудч. Ск. I. 2. Видано-невидано, якого накидано. Ном. заг. № 48.
Вида́тий, а, е. Имѣющій большое лицо.
Вида́тися, да́юся, єшся, гл. Видѣться. Перепався, що не видався. Ном. № 8750. Стрічається, видається та із рибалками. Рудч. Чп. 125.
Вида́ток, тку, м. Умолотъ. Гречка стеблом була путяща, а не було доброго видатку. Волын. г.
Видвига́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́двигнути, гну, неш, гл. Выдвигать, выдвинуть. Видвигнути свою націю з темряви. К. ХП. 7.
Виде́лка, ків, мн. = Вилка. Подайте виделка. Мнж. 170.
Виде́лка, ки, ж. Вилка. Дяки постукали заграничними виделками по німецьких тарілочках. Левиц. I. 398. А щоб тих тарілок білих або виделок і ножів — того й заводу в неї не було. Сим. 232.
Виде́льце, ця, с. = Виделка. Левиц. I. 495. Также и во мн. ч.: виде́льця. Той тільки й остався, в кого або чарка в руці була, або закуска на видельцях. Св. Л. 203.
Ви́держати. См. Видержувати.
Виде́ржувати, жую, єш, сов. в. ви́держати, жу, жиш, гл. Выдерживать, выдержать, выносить, вынести, вытерпѣть. Видержуйте, небожата, і йдіть до самого кінця. Хат. XXII. Чи гріх, чи два, а вже не видержу. Ном. № 118.
Ви́дерти, ся. См. Видирати, ся.
Ви́дзвонити. См. Видзвонювати.
Видзво́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́дзвонити, ню, ниш, гл. 1) Звонить, позванивать, позвонить, перезвонить. Наче хто у дзвіночки срібні видзвонює. МВ. (О. 1862. III. 43). 2) Выбивать, выбить, выколотить. Дзвонитимуть киями по плечах, поки й душу з тіла видзвонять. К. ЦН. 236.
Видзвоня́ти, ня́ю, єш, гл. = Видзвонювати. Ой і сказав пан Каньо́вський рублі поміняти, аби його Бондарівні три дні видзвоняти. Гол. I. 65.
Ви́дзьобати. См. Видзьобувати.
Видзьо́бувати, бую, єш, сов. в. ви́дзьобати, баю, єш, гл. Выклевывать, выклевать. Уман. I. 120.
Видиба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́дибати, баю, єш, гл. Выходить, выйти, всходить, взойти, съ трудомъ передвигая ноги. Мнж. 177. Я насилу видибала з хати. Зміев. у. Чи ви ж видибаєте на гору?
Ви́дибуляти, ляю, єш, гл. = Видибати. На вгород хиба було видибуля, а то все в хаті. Сим. 236.
Ви́дивити, влю, виш, гл. — о́чі. Испортить глаза отъ напряженнаго смотрѣнія. Поки сина ожениш — очі видивиш. Сумск. у.
Ви́дивитися. См. Видивлятися.
Видивля́тися, ляюся, єшся, сов. в. ви́дивитися, влюся, вишся, гл. Разсматривать, разсмотрѣть. Буде цілий день видивляться на коня. Харьк. г. Скрізь ми там видивилися. Зміев. у. 2) Вперять, вперить глаза. Чого ви отце так видивились на мене? Федьк. Така (гарна), хоч видивись. Ном. № 8447.
Видима́ння, ня, с. Выдуваніе.
Видима́ти, ма́ю, єш, сов. в. ви́дути, дму, меш, гл. Выдувать, выдуть. Аф. 328. Тії дудочки видимають із скла бульбашку. Дещо.
Види́мий, а, е. Явный; очевидный. Шкода з того видима була. МВ. I. 9—10. Видима смерть страшна. Ном. № 8295.
Види́мо, нар. 1) Явно; очевидно. Видимо смерть зближалась. Св. Л. 97. 2) Конечно, разумѣется. Видимо, — він узяв, — хто ж іще? Зміев. у.
Видира́ти, ра́ю, єш, сов. в. ви́дерти, деру, реш, гл. 1) Вырывать, вырвать, от-
