Відла́юватися, ююся, єшся, сов. в. відла́ятися, ла́юся, єшся, гл. Отругиваться, отбраниваться, отвѣчать бранью на брань, а въ сов. в. кончить, прекратить брань. Лають, сквернять його московщиною, — він мовчить, не відлаюється, Г. Барв. 438.
Відле́глий, а, е. Отстоящій; отдаленный.
Відле́глість, лости, ж. Разстояніе; отдаленность.
Відле́гло, нар. Отдаленно.
Відле́жати. См. Відлежувати.
Відле́жувати, жую, єш, сов. в. відле́жати, жу, жиш, гл. Пролеживать, пролежать, лежать извѣстное время.
Відлеті́ти. См. Відлітати.
Відлива́ло, ла, с. Ковшъ, которымъ выливаютъ воду изъ большой лодки (дуба). Мнж. 179.
Відлива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відли́ти, діллю́, ллєш, гл. 1) Отливать, отлить. 2) Обливать, облить водою для приведенія въ чувство. Ой став козак та й з гори ся спускати, взяли дівчину водою відливати. Гол. Разів із шість Рябка водою одливали, і стільки ж раз його, одливши, знов шмагали. Г. Арт. (О. 1861. III. 84). 3) Только сов. в. Хорошо сдѣлать. Мир. Пов. II. 120. Найпервійший кравець (корсет) пошив, так і одлив під дев'ять усів. Г. Барв. 205.
Відлива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відли́тися, діллю́ся, ллєшся, гл. Отливаться, отлиться, назадъ литься. То ва́ші сльо́зи їм одливаються — отомщаются. МВ. I. 28.
Відли́га, ги, ж. Оттепель. Драг. 388.
Відли́г(ну)ти, ну, неш, гл. 1) Потеплѣть, отсырѣть. Оце після дощу земля відлигла. Черниг. г. 2) — на се́рці. Легче сдѣлаться на душѣ. Нехай трохи одлигне на серці. О. 1862. V. 58.
Відли́нути, ну, неш, гл. 1) Отлетѣть. 2) Отхлынуть. Відлинула вода від берега.
Відлипа́ти, па́ю, єш, сов. в. відли́пнути, ну, неш, гл. Отставать, отстать, отклеиваться, отклеиться.
Ві́длиск, ку, м. Отблескъ. Тільки одлиск червонястий майнув по білих стінах. Левиц. I. 26.
Відли́ти, ся. См. Відливати, ся.
Відли́чка, ки, ж. Знакъ, которымъ отмѣчаютъ, отмѣтка. Дружки, як молодому пришивають квітку, (співають): Ой дай, мати, голку, ще й ниточку шовку, — пришити квітку, ік зятеві одличку. Грин. III. 485.
Відли́чний, а, е. Не такой, какъ другіе, отличный отъ другихъ. Запорожці були люде одличнії: у них і собаки без пастуха сами овець пасли. О. 1861. X. 34.
Ві́дліг, логу, м. На ві́дліг. На отмашь. Як на відліг рукою не робити, так моєму лицю й тілу від нічого не боліти. Заговоръ. См. Навідли, навідлі.
Ві́дліж, жі, ж. = Відлига. Вх. Зн. 7.
Відлі́зти. См. Відлазити.
Відліпи́ти. См. Відліплювати.
Відлі́плювати, люю, єш, сов. в. відліпи́ти, плю́, пиш, гл. Отлѣпливать, отлѣпить.
Ві́дліт, льоту, м. Отлетъ, улетаніе.
Відліта́ти, та́ю, єш, сов. в. відлеті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Отлетать, отлетѣть. Пташки у вирій одлітають. МВ. II. 8. Од Цариграда-города ясний сокіл одлітає. КС. 1882. X. 495. 2) Отскакивать, отскочить. Взявся Добуш добувати, взяли замки відлітати. Рус. Дніст.
Ві́дліч, чі, ж. Вычитаніе. К. Грам. 100. Одліччу.... зветься справа, що нею одно число одлічується від другого, або зменшується другим. Кон. Ар. 4.
Відлічи́ти, ся. См. Відлічувати, ся.
Відлі́чувати, чую, єш, сов. в. відлічи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Отсчитывать, отсчитать. Одлічити.... тридев'ять пшонин. Чуб. I. 120. 2) Вычитать, вычесть. К. Грам. 102. Кон. Ар. I.
Відлі́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. відлічи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Отсчитываться, отсчитаться. 2) Вычитаться, вычесться, быть вычтеннымъ. Одно число одлічується від другого. Кон. Ар. 4.
Відло́га, ги, ж. Капюшонъ (въ верхней одеждѣ). Чуб. VI. 419.
Відложи́ти, жу́, жиш, гл. = Відкласти.
Відломи́ти. См. Відломлювати.
Відло́млювати, люю, єш, сов. в. відломи́ти, млю́, миш, гл. Отламывать, отломить.
Відло́мок, мку, м. Отломокъ, обломокъ. Покрила хвиля всіх одна, одломки тільки шум хапа. Мкр. Г. 6.
Відлу́зати, заю, єш, гл. Пройти, проѣхать. Одлузавши верстов з двадцяток. Стор. (О. 1861. IX. 48).
