ставить. Стривай, чавун з окропом трохи відставлю. 2) Оттопыривать, оттопырить. Вовк одставив свій хвіст. Чуб. I. 52.
Відстанови́ти. См. Відстановляти.
Відстановля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відстанови́ти, влю́, виш, гл. Удалять, удалить, отстранить. Оце тільки від грудей одлучать, так уже воно від діда й нікуди, — спить із їм укупі, поки друге підросте; тільки невістка одлучить, дід уже більшенького від себе відстановить, а другого бере. Г. Барв. 130.
Відстановни́й, а́, е́. Отставной. Він відстановний москаль і з давніх москалів нема старішого над його. Васильк. у.
Відста́ти. См. Відставати.
Відстерегти́ся, (речи́ся), жу́ся, же́шся, гл. Быть на сторожѣ. Галиц.
Відстіба́ти, ба́ю, єш, сов. в. відстібну́ти, бну́, не́ш, гл. Отстегивать, отстегнуть.
Відсто(в)бу́рчити. См. Відсто(в)бу́рчувати.
Відсто(в)бу́рчувати, чую, єш, сов. в. відсто(в)бу́рчити, чу, чиш, гл. Оттопыривать, оттопырить. Голуб праве крило відстобурчить трошки. Чуб.
Відсторони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Посторониться. 2) Отстраниться. Краще відсторонитись, ніж і собі у біду попасти. Мир. Пов. II. 103.
Ві́дсторонь, нар. Въ сторонѣ, отдѣльно.
Ві́дсторь, нар. = Відсторонь. При самотному житті одсторь од товариства. Мир. ХРВ. 29.
Відсто́ювати, сто́юю, єш, сов. в. відсто́яти, сто́ю, ї́ш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. МВ. (О. 1862. I. 91). 2) Відсто́яти но́ги. Отъ долгаго стоянія получить отекъ ногъ. Левиц. I. 147. Сідайте, бо ноги відстоїте. Г. Барв. 215. 3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював. Мир. Пов. I. 141.
Відстра́ждати, даю, єш, гл. Отстрадать, перенести страданія, вытерпѣть страданія. Волч. у. Що вже вона бідна отстраждала за таким п'яницею, так один Господь знає. Харьк.
Відстраха́ти, ха́ю, єш, гл. Отпугнуть, отогнать страхомъ. Робусинський думав відстрахати, глянув з погордою і гукнув: „Зась, свинота!“ Св. Л. 299.
Відстраха́тися, ха́юся, єшся, гл. Покинуть со страху. У людей сусіди бувають добрі.... а тут усі відцурались, усі відстрахались. Св. Л. 125.
Відстрява́ти, ряю́, є́ш, сов. в. відстря́ти, ря́ну, неш, гл. Отступать, отступить отъ чего, отстраниться. Хотіли гуртом купить ту землю і Павло був між нами, а тоді він од нас одстряв. Александров. у. (Залюбов.).
Ві́дступ, пу, м. Отступленіе. Котл. Ен. VI. 62.
Відступа́ти, па́ю, єш, сов. в. відступи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Отступать, отступить. Слуги відступили назад. Єв. І. XVIII. 6. Подайте, каже, мені того Михайлика, то я одступлю. ЗОЮР. I. 3. 2) Уступать, уступить. Під ярмарок город відступив велику лощину поміж Подолом і Ворсклом. О. 1861. IX. 176.
Відступа́тися, па́юся, єшся, сов. в. відступи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Отходить, отойти, сходить, сойти съ дороги. Одступіться, вороги, із князевої дороги. Мет. 228. Еней від неї одступався, поки зайшов через поріг. Котл. Ен. I. 2) Отступаться, отступиться, отстраняться, отстраниться. Як у сироти пшениця родила, тоді сироту родина любила, а як у сироти кукіль уродився, тоді од сироти ввесь рід одступився. Чуб. V. 449.
Відступне́, но́го, с. Отступное. МУЕ. III. 117. См. Відкупне.
Відступни́й, а́, е́. Отступной.
Відсту́пство, ва, с. Отступничество.
Відсту́пця, ці, м. Отступникъ.
Відсува́ти, ва́ю, єш, сов. в. відсу́нути, ну, неш, гл. 1) Отодвигать, отодвинуть, отсовывать, отсунуть. Потихеньку к двору приїзжає, помаленьку віконце одсуває. Чуб. V. 55. Не будуть та кватирочки відсувати. Мет. 154. 2) Отсрачивать, отсрочить (назначенное время, срокъ). Я йому винен був гроші, так ото просив його, — ну він і одсунув строк на далі. Новомоск. у.
Відсува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відсу́нутися, нуся, нешся, гл. Отодвигаться, отодвинуться. Не сами вікна одсуваються. Чуб. V. 699. Одсунься геть, не підступайсь. Котл. Ен. VI. 36.
Відсу́джувати, джую, єш, сов. в. відсуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Присуждать, присудить въ чью пользу. Вам громада відсудила. Мир. Пов. I. 164. Одсудили мою землю Бог знає й кому. Мир. ХРВ. 220. 2) Отсовѣтовать, совѣтами или на-
