отпоръ. Давали таки добру одсіч харцизякам. К. ЧР. 358.
Відска́кувати, кую, єш, сов. в. відско́чити, чу, чиш, гл. 1) Отскакивать, отскочить. То збоку, то ззаду, то спереду, то прискакує, то одскакує. Левиц. I. 107. 2) Отлучаться, отлучиться на короткое время. Чи вам мене не треба буде? Я хочу одскочити ниток купити. Черниг. у. 3) Відско́чити від сло́ва. Не исполнить даннаго слова, не сдержать обѣщанія. Хто од слова одскочить, коло того шкура обскочить. Ном. № 10670.
Відскіпа́тися, па́юся, єшся, гл. Отдѣдаться. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся. Мир. ХРВ. 218.
Відскоро́джувати, джую, єш, сов. в. відскоро́дити, джу, диш, гл. 1) Отрабатывать, отработать боронованіемъ. 2) Отплачивать, отплатить, отомщать, отомстить. Дав почубеньків (старець поводиреві), дак той і одскородив йому. Ном. № 13663.
Відско́чити. См. Відскакувати.
Ві́дслід, ду, м. Слѣдъ; отпечатокъ. Желех.
Відслони́ти, ся. См. Відслоняти, ся.
Відслоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відслони́ти, ню́, ниш, гл. Отслонять, отслонить, открывать, открыть. Одслонила заслінку. Рудч. Ск. II. 41.
Відслоня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відслони́тися, ню́ся, нишся, гл. Открываться, открыться. Завіса відслонилась. К. МХ. 28.
Відслу́га, ги, ж. 1) Отслуживаніе. Забрав гроші, а тепер мусить іти у відслугу. 2) Отплата, вознагражденіе за что-либо. От же тобі за твоє добро й наша одслуга. ЗОЮР. II. 69. 3) Конецъ службы. Лишила дома слугу на відслузі, свекруху в недузі. Гол. I. 158.
Відслуго́вувати, вую, єш, сов. в. відслугува́ти, гу́ю, єш, гл. Отслуживать, отслужить, отрабатывать, отработать.
Відслужи́ти. См. Відслужувати.
Відслужи́тися, жу́ся, жишся, гл. Отбыть службу. Пишуть чорним по білому у некрути дати. Нехай пишуть, я не боюся: кінь вороний, сам молодий, дасть Бог одслужуся. Чуб. V. 970.
Відслу́жувати, жую, єш, сов. в. відслужи́ти, жу́, жиш, гл. = Відслуговувати, відслугувати. Позичте мені огню, — я вам одслужу. Рудч. Ск. II. 6. Одслужи той хліб, що лежачи переїла. Мир. Пов. I. 124.
Відсобо́рувати, рую, єш, гл. Совершить надъ кѣмъ таинство елеосвященія. Одсоборував (хвору).... Михаїл. Сим. 237.
Відсо́вувати, вую, єш, гл. = Відсувати.
Відсо́вуватися, вуюся, єшся, гл. = Відсуватися. Не годиться і вам, старим, одсовуватись, коли молоді присуваються. Левиц. I. 326.
Відсо́ння, ня, с. Солнечная сторона.
Відсопти́ся, пу́ся, пе́шся, гл. Отдышаться, отдохнуть. Ми зупинились…, щоб дати коням одсоптись, як казав погонич. Г. Барв. 31.
Відсота́ти. См. Відсотувати.
Відсо́ток, тка, м. Процентъ. Кон. Ар. 62.
Відсо́тувати, тую, єш, сов. в. відсота́ти, та́ю, єш, гл. Разматывать, размотать (нитки).
Відсо́х(ну)ти. См. Відсихати.
Відсо́читися, чуся, чишся, гл. Отстать отъ знакомыхъ, раззнакомиться. Конот.
Відспіва́ти. См. Відспівувати.
Відспіва́тися, ва́юся, єшся, гл. Перестать пѣть. Соловейки вже відспівалися.
Відспі́вувати, вую, єш, сов. в. відспіва́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить пѣніемъ. А я їй одспівую, жартуючи, бач. Левиц. I. 112. 2) Кончать, кончить пѣть; пропѣть. А чом же ти не співаєш? — Я вже одспівала. Шевч. Нехай молодчі співають, я вже своє одспівав. Левиц. Пов. 231. Молебень завтра рано одспіваю. Мкр. Н. 14.
Відсповіда́ти, да́ю, єш, гл. Окончить исповѣдывать.
Відсповіда́тися, да́юся, єшся, гл. Окончить исповѣдываться.
Відстава́ти, та́ю, є́ш, сов. в. відста́ти, та́ну, неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Мет. 152. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. Ном. № 7636. 2) Отставать, отстать, отдѣлиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. Чуб. V. 406. 3) Від журбо́ти відста́ти. Отдохнуть отъ заботъ, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане. Чуб. V. 624.
Відста́вити. См. Відставляти.
Відставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відста́вити, влю, виш, гл. 1) Отставлять, от-
