Ві́яння, ня, с. 1) Вѣяніе, дуновеніе. 2) Провѣиваніе хлѣба.
Ві́яти, ві́ю, єш, гл. 1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Нп. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Макс. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Шевч. 8. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії. Г. Барв. 400. 2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. Ном. № 6657. 3) Вилять. Пес віє хвостом.
Ві́ятися, ві́юся, єшся, гл. 1) Носиться, бродить, таскаться. Мабуть назнав десь повію всесвітню та й віється. Мир. ХРВ. 324. Як пообідають, то нехай собі віються куди схочуть. О. 1862. V. 103. 2) Вѣяться, провѣваться. Пшениця.... і молотиться, і віється. Стор. I. 76.
Ві́ячка, ки, ж. Лопата для провѣиванія зерна. Шух. I. 166.
Вйо! меж. Крикъ на лошадей: но! Вх. Лем. 398.
Вл.... Кромѣ ниженаходящихся словъ, см. еще Ул…
Вла́да, ди, ж. Власть.
Влада́ння, ня, с. Обладаніе.
Влада́рь, ря́, м. Обладатель, владѣтель, повелитель. Желех.
Влада́ти, да́ю, єш, гл. Обладать, владѣть. Князі Вішневецькі владали на Україні великими маєтностями. Стор. Владав трохи не половиною земель українських. О. 1861. X. 136.
Влади́ка, ки, м. 1) Владыка. К. МХ. 10. Своя рука — владика. Чуб. I. 258. І не верстовії, а вольнії, широкії скрізь шляхи святії простелються і не знайдуть шляхів тих владики. А раби тими шляхами позіходяться докупи. Шевч. 629. 2) Архіерей, владыка. Борода як у владики, а сумління як у шибеника. Ном. № 180.
Владикува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Владычествовать. Ворожий дух між Руссю і ляхами, лукавий дар гнилої Візантиї, владикував над ницими умами. К. МБ. II. 122. Бо Господь наш владикує над всіма богами. К. Псал. 2) Архіерействовать.
Влади́цтво, ва, с. 1) Владычество. Трон крівавий свій, своє владицтво люте прославляє. К. ПС. 54. 2) Архіерейство, санъ архіерея и сопряженныя съ нимъ права и владѣнія. Між вас владики неписьменні, мов ті жиди владицтва купували. К. ХП. 56.
Влади́чиця, ці, ж. Владычица. Ти не раба, о, ні! владичиця ти пишна. К. МХ. 46.
Влади́чний, а, е. 1) Властный, державный. Колись носили ми владичні барви. К. Бай. 18. 2) Архіерейскій.
Влади́чно, нар. Властно, державно. Владично правиш ти морями. К. Псал. 204.
Владі́ти, ді́ю, єш, гл. = Володіти.
Власне, нар. Собственно, именно.
Вла́сний, а, е. Собственный, свой. Рудч. Ск. I. 169. Хоч не красне, але власне. Ном. № 9641. Не кожен писався власним прізвищем. К. ЧР. 13. Руко́ю вла́сною (підписа́вся). Собственноручно (подписался). Руко́ю вла́сною. Руку приложилъ.
Вла́сник, ка, м. 1) Собственникъ, владѣтель. Желех. 2) Властитель, довѣренное лицо властителя? І прошу я царя хана і цариці ханиці і власників їх.... (Заговоръ). Чуб. I. 121.
Вла́сність, ности, ж. Собственность. Левиц. Пов. 320. Листи Шевченка тепер уже сталися власністю всеї рідної землі, всеї слав'янщини. О. 1861. X. 3.
Вла́сно, нар. = Власне.
Власнору́чний, а, е. Собственноручный. Багато гетьманських власноручних листів. О. 1862. VII. 63.
Власнору́чно, нар. Собственноручно.
Власти́вий, а, е. Свойственный.
Власти́вість, вости, ж. Свойство. Желех.
Власти́во, нар. 1) Свойственно. Желех. 2) = Власне.
Власть, ти, ж. Власть. Божа власть, — що схоче, те й дасть. Ном. № 2431. Ой живу я, живу під Божою властю. Мет. 65.
Вм.... См. Ум.
Вн.... См. Ун.
Во, пред. = В. (Рѣдко употребляемое). Та й поїхав на Вкраїну до дівчини во гостину. Чуб. V. 43.
Вова, ви, ж. Дѣтск. Волкъ; все страшное; бука, нелюдимъ. О. 1861. VIII. 8. Ку́ряча во́ва. Странно одѣтый.
Вовгу́ра, ри, м. Человѣкъ, подобный волку? І крівцею над Босфором червоніють мури, що річками розливали козаки-вовгури. К. МБ. XII. 265.
Вовк, ка́, м. 1) Волкъ, Canis lupus. Вовка ноги годують. Посл. Вовки-сіроманці квилять-проквиляють. Дума. Вмѣс-
