то этой правильной формы мн. ч. въ кобзар. думахъ иногда встрѣчается вовці — поддѣлка кобзарей подъ церковно-славянскій языкъ: Вовці-сірохманці нахождали. АД. I. 117. Хоч вовкі́в ганя́й (у ха́ті). Очень холодно. Ном. № 638. Вовки́. Волчій мѣхъ, волчья шуба. 2) Кличка темно сѣраго и угрюмаго вола. КС. 1898. VII. 42. 3) Раст. Ononis pircina. Шух. I. 21. 4) Родъ дѣтской игры. Ив. 45. Загина́ти сухого вовка́. Родъ игры: нѣсколько мальчиковъ набрасываются на одного и пригибаютъ ноги къ землѣ. КС. 1887. VI. 480. 5) Средина разрѣзаннаго арбуза, остающаяся неразрѣзанной. Панич порізав кавуна на скибки і розіклав на траві. Скибки роспались і з середини випав червоний вовк. Левиц. Пов. 229. Ум. Во́вченько, вовчо́к, вовчик. По дівчиноньці дзвони задзвонили, а по козакові вовченьки завили. Мет. 96. Въ сказкахъ: вовчик-братік та лисичка-сестричка. Ув. Вовцю́га.
Вовківня́, ні, ж. 1) Западня, яма для ловли волковъ. Грин. II. 238. 2) Волчье логовище. Вх. Зн. 8. 3) Иронично: холодное жилье. 4) Множество волковъ. Вовківні такої було, що біда. Там таке звірно завелось, що й ходить страшно. Екатериносл. у.
Вовкови́на, ни, ж. Волчья яма. Викопав чоловік вовковину, да й укинув туди медведя, вовка, лисицю й зайця. Рудч. Ск. I. 20.
Вовкоду́х, ха, м. Злой человѣкъ. Гляди в мене, — не розледащій між моїми вовкодухами. МВ. (О. 1864. III. 64).
Вовкоду́хий, а, е. Злой. Волын. г. Слов. Д. Эварн.
Вовкозу́бий, а, е. Съ волчьими зубами.
Вовконог, га, м. Раст. Lycopus exaltatus. ЗЮЗО. I. 127.
Вовкува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть волкомъ. Не перестане, мабуть, князь поти князювати, поки вовк вовкувати. К. Бай. 39. Він почує своє ім'я святе вовкулакуючи, дак і годі вовкувати, бо то не прирожденний вовк, а зроблений. Г. Барв. 453.
Вовкува́тий, а, е. Нелюдимый, мрачный. У мене хлопці вовкуваті, а дівчатко так до всякого приступне. Волч. у.
Вовкула́к, ка, вовкула́ка, ки, м. Оборотень, принявшій видъ волка. Перекинувсь через пеньок.... і зробивсь вовкулакою і побіг у ліс. ЗОЮР. II. 35. Як у полі на могилі вовкулак ночуз. Шевч. 324.
Вовкулакува́ння, ня, с. Пребываніе, жизнь въ видѣ вовкула́ки. Він таки справді наче пророкував своє вовкулакування. Г. Барв. 464.
Вовкулакува́та, ку́ю, єш, гл. Быть вовкула́кою. Дознав, по чім ківш лиха, вовкулакуючи. Г. Барв. 451.
Вовкула́цтво, ва, с. = Вовкулакування. Грицько з вовкулацтва зробився таким, як мати народила. Г. Барв. 454.
Вовку́н, на́, м. = Вовкулака. Теща зробила зятя вовкуном. МУЕ. III. 54.
Во́вна, ни, ж. Шерсть овечья. Із його добра, як з козла — ні вовни, ні молока. Ном. № 7582. Наказа́в три мішки́ (сім мішкі́в) греча́ної во́зни. Наговорилъ чепухи. Ном. № 13043. Ум. Во́зночка.
Вовнистий, а, е. Съ длинной и густой шерстью. Канев. у.
Во́вниця, ці, ж. = Вовна. Чуб. V. 1143. Виженемо овечки, щоб по гірці не ходили, діток малих не будили, щоб вовниці не губили. Мил. 44. Сінце під його підстилала і теплу вовницю з руна. Мкр. Г. 21.
Во́вночка, ки, ж. Ум. отъ во́вна.
Вовня́ний, а, е. Шерстяной. Аф. 319.
Вовнянка, ки, ж. Грибъ Agaricus necator Bull. ЗЮЗО. I. 110. Чуб. V. 1183. Ум. Вовня́ночка.
Вовту́зитися, жуся, зишся, гл. Возиться; барахтаться; ерзать. Він так вовтузиться з тим бичком. Рудч. Ск. II. 14. Ви поб'єтесь, а мені треба потім з вами вовтузитися та лікарувати. Кіев.
Вовцю́га, ги, м. Ув. отъ вовк. К. ЦН. 196.
Вовцюга́н, на, м. = Вовцюга. Желех.
Вовча́, ча́ти, с. Волченокъ. Рудч. Ск. I. 121.
Вовченько, ка, м. Ум. отъ вовк.
Вовченя́, ня́ти, с. = Вовча́. Вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. I. 134.
Во́вчий, а, е. Волчій. Вовк, то вовче й думає. Ном. № 2913. П'є на во́вчу шку́ру. Пьетъ въ счетъ будущихъ благъ. Ном. № 2615. Да́ти кому́ во́вчого біле́та. Прогнать кого. Йому видно дато вовчого білета, — прошпетився, кажуть. Кролев. у. — біб. Водяной пырей, Sparganium. — горо́х. Раст. Astragalus grycyphyllos. Во́вчі жи́ли. Раст. Сухоядникъ, Comarum palustre. — зуб. Раст. Leontodon taraxacum. — ко́рінь. Раст. Acconitum lycostonum. — копи́т, во́вча ла́па. Раст. Trollius europaeus L. ЗЮЗО. I. 166. Во́вчі лапки́. Раст. Geranium pra-
